Бої у Бузковому сквері і на Білозерській площі (відео)

Першого березня 2022 року. Близько 10:00 тероборонівці отримали наказ сідати в автобуси і висуватись на позиції. Кілька десятків озброєних автоматами, гранатами Ф1 та двома “Мухами” стали в Бузковому сквері на вулиці Нафтовиків та на площі Білозерській. З двох боків на Херсон наступали російські штурмовики на танках і БМП. У нерівному бою загинули до 30-ти тероборонівців. З учасниками бою і родичами загиблих поспілкувалось Суспільне.

Микола Цілько – з Благовіщенського. 26 лютого був мобілізований Білозерським військкоматом. З того часу перебував у Херсоні, його підрозділ патрулював вулиці.

“Нас зібрали і командир Кузьменко сказав, що місто в оточенні і всі охочі можуть скласти зброю і йти додому. З наших людей ніхто зброю не склав і додому не пішов. Першого березня вже була команда до бою. Ми розділилися. Друга група поїхала до Бузкового парку 45 людей. Перша – до ліцею, це вихід на Білозерку”, – розповів Микола Цілько.

Рота, в якій був пан Микола, зайняла позиції на території ліцею Херсонської обласної ради на Полтавській.

“Ворог розташовувався на позиціях з 28 лютого, на протилежній стороні вулиці в приватному секторі. Вони зайняли більш вигідні позиції. А ми знаходилися на вулиці. військових РФ можна було побачити тільки, коли вони стріляли”, – розповів учасник бою.

Оборонці Херсона кажуть, на руках в них були автомати та кілька гранатометів. Проти них – три бронетранспортери й танк. Майор у відставці Костянтин Козак брав участь у бою на Білозерській площі.

“Що в Бузковому сквері, що в ліцеї нас практично розбили. Бій був швидкий. Вони були озброєні, була броньована техніка”, – розповів Костянтин Козак.

У Бузковому сквері тримали бій родичі Костянтина: син Олександр та Ольга Винченко. Олександр Козак вийшов з “Мухою” та вдарив по бронетехніці. Це трохи затримало російських військових, але на їхньому боці прострілювалося все. Ті, хто вижив, заховались на нафтопереробному заводі.

“По дорозі ми збирали людей тих, хто вижив. Потім ми ховалися в невеличкому приміщенні та вирішували, що будемо далі робити. Солдати РФ десь за два-три метри від нас вже розтягували розтяжки. Ми випускали людей по одному, записували телефон і він виходив і розказував, чи він вийшов, чи все з ним добре”, – згадує Ольга Винченко.

Сергій Горашко був одним з тих, хто прийняв бій у Бузковому сквері. Тероборонівців підняли по тривозі, близько 40 людей прибули та зайняли дві позиції на в’їзді до Шуменського мікрорайону з боку Геологів.

“20 пішло в парк людей 20 залишилося з іншої сторони дороги. Хлопець, який був зі мною, в останні хвилини почав переносити коктейлі на той бік. Почав працювати снайпер і він нас розділив. Там було десь 50 російських машин легкових, один танк і БТР. Нас просто накрили шквальним вогнем. Стали працювати кулемети. Працював снайпер, працювала АГС, потім приєдналися міномети”, – розповів Сергій з позивним “Отаман”.

Сергій був важко поранений. Якийсь чоловік відвіз його до лікарні, де йому надали допомогу. А після операції до лікарні вже прийшли військові РФ, які розшукували поранених. Лікар вийшов і сказав, що у відділенні ковідні хворі, і ті пішли. Потім Сергія переховувала вдома у Білозерці Людмила Пигорева.

“Місяць він у мене пробув. Ми телефонували сусідам, і він переходив через город в іншу хату, яку вони вже перевірили. “, – розповіла Людмила.

Учасники боїв кажуть, що у Бузковому сквері загинуло 18 тероборонівців, ще 12 вбили військові РФ на Білозерській площі. Сину Оксани Моренець було 25. Олексій – учасник АТО, з перших хвилин повномасштабного вторгнення вже був у військкоматі. Збирався так швидко, що бронежилет довелось передавати йому згодом. Пані Оксана не знала, де син.

“Я дивлюся: хлопці, дерева повалені. Я ледве сама не бігла сюди в Херсон. А зв‘язку не було. А відео вже в Інтернеті було, що тут гинуть хлопці. І вже вранці подзвонила жінка Світлані, з якою Олексій жив: “Там Олексій лежить в парку”. Мобілку хтось підібрав. Я бачила, що на відео, яке скидали, що він під деревиною лежав. Біля нього стояла РПГ і коктейль Молотова. У нього живіт розірваний був”, – розповіла мати загиблого.

Загиблих поховали на цвинтарі селища Геологів. Заупокійну службу провів настоятель церкви Пресвятої Богородиці Сергій Чудинович. У Бузковому сквері ще під час російської окупації херсонці створили народний меморіал на вшанування пам’яті бійців територіальної оборони, які стали на захист міста.

“Це місце безумно важливе для містян. Я вважаю, що ця жертва, яку принесли солдати ТрО для міста важлива. Вона підняла моральний дух. Я вважаю, що ці всі протести, які відбувалися у Херсоні протягом перших тижнів, спонукали людей на опір. Тому ця жертва повинна бути нами зафіксована і морально сприйнята”, – сказав священник.