Поламали ребра і пробили легені: херсонець про полон в росіян
Михайло Сокирко понад місяць тому виїхав з окупованого села на Херсонщині до Кривого Рогу разом з дружиною та дитиною. Пізніше повертався у село за дітьми від першого шлюбу і потрапив у полон. Про те, що довелося пережити — чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
“Я з села Мала Олександрівка Бериславського району Херсонської області. Після окупації села виїхав, але потім повернувся, аби дітей забрати. На першому блокпосту я проїхав, а на другому чеченці були. Один з них навіть документи не взяв, одразу попросив показати палець. Сказав: “что-то не то с пальцем”, – розповідає Михайло.
Після цього чоловіка повели у хлібний магазин, наставили автомати, казали, щоб зізнався у тому, що він снайпер. Але Михайло говорив, що цивільний і що їде, аби вивезти з села дитину.
“Автомати кинули, затягли мене в інший магазин, наказали роздягнутися. Дивилися на плечі, чи нема слідів від “розгрузок”, прикладів. Потім сказали штани зняти. А я два роки у Києві працював плиточником, стояв на колінах, коли плитку клав. То їм не сподобалися мої коліна”, – каже чоловік.
Дружина Михайла, Олена, згадує: чоловік зателефонував о 9-ій годині а вже об 11-ій телефон виявився вимкнений.
“Сподівалась, що він через якийсь час, годину-дві, з`явиться, але не з`явився. Написала тоді оголошення у соцмережі, що зник. Почала шукати”, – говорить жінка.
Михайла тим часом привезли мене в поліцейський відділок у Великій Олександрівці. Зав`язали очі і відправили в камеру у підвал. Там майже дві доби катували.
“Заходили двоє, нічого не питали, били й виходили. Потім грали у “російську рулетку”. Один витягав револьвер, діставав патрони: один перд тобою, інші — в кишеню клав. Потім той один патрон заряджав. Я вже на третій раз збагнув, що коли він заряджає, інший — б`є. Я ухиляюся, а в цей момент патрон вже в барабані. Він при тобі прям крутить його, а потім клац, і стріляє. Оп, каже, знач тобі повезло, і виходять”, – розповідає Михайло.
Він каже: ніхто з ним не говорив, лише били. Зламали шість ребер і пробили легені.
Відпустили Михайла після того, як до відділку прийшли його мати, сестра та батько. Сказали, що син і брат зник, та куди й навіщо він їхав. Пообіцяли, що відпустять.
“Кинули мене у машину, висадили біля заправки. Я вийшов, дали мені цигарку, підкурили, документи віддали, портмоне. Кажуть: йди. Я розвернувся, йду, а сам думаю “Господи, хоч би не пальнули”, – розповідає чоловік.
Нині Михайло на підконтрольній ЗСУ території. Його дружина каже: нікому не бажає того, що пережила їхня родина.