Як оживає деокуповане селище Високопілля на Херсонщині

Зруйноване війною селище Високопілля на Херсонщині оживає. Воно пробуло в окупації російськими військами понад пів року. Багато будівель в селі знищені або пошкоджені. Але люди, які виїздили раніше, поступово повертаються додому. У селищі замайоріли синьо-жовті прапори, в людей є світло та газ, відновили роботу медики. Що пережило Високопілля та як воно відроджується дізналася Радіо Свобода.

Селище Високопілля, деокуповане у вересні минулого року, все ще оговтується від пережитого. Сім місяців тут хазяйнували російські солдати. За час російської окупації близько півтора десятка людей загинули через осколкові поранення. Кількох – окупанти розстріляли прямо в них вдома.

Пенсіонер Микола Зозуля з донькою та внучкою прожив під росіянами два місяці. Ховалися з дівчатами в підвалі, було дуже страшно, бо зять – український військовий.

“13 березня російська армія зайшла в селище, а наступного дня нашу вулицю вже обстріляли. Повибивало вікна, побило шифер. Під час окупації ми старалися нікуди не виходити, жили в підвалі. Їжею ділилися з сусідами. Зараз я живу в куми, поки що в нашій хаті жити неможливо, потрібно вікна вставити”, – розповів чоловік.

У людей російські окупанти забирали все цінне – автомобілі, телевізори, холодильники. Грабували крамниці, обкрадали домівки.

“Як ми покидали будівлі, то вони приходили. Повідкривали двері, позабирали все з шаф. Мопед мого покійного чоловіка забрали. Позривали всі замки. А зараз – треба відновлювати будинок. Стеля впала, опалення розмерзлося. Щось буду робити. Хоч і зима – а я приїхала, бо до весни не витримаю. Я пенсіонерка, грошей на відбудову нема, але нам дали дошки. Дають і гуманітарну допомогу, дали картоплі, макаронів”, – розповіла Марія.

У місцевій лікарні в російських солдатів була база. П’ятиповерхова будівля, де ми в мирний час лікували людей з кількох громад. Зараз вона схожа на руїни. Коли там жили росіяни, то на горішніх поверхах сиділи їхні снайпери, а в підвалі – був шпиталь для поранених.

“Бруд. Нагаджено так… Навіть в туалетах не буває так, як було тут. І це – практично в кожному кабінеті. В підвалі був їхній шпиталь. Тапчани, ліжка. Було багато перев’язувального матеріалу в крові. Вони тут базувалися все літо”, – розказує вона.

Солдати РФ покрали в медиків обладнання та інструменти, залишили бруд і купи сміття. До того ж будівля дуже постраждала від обстрілів. Під час окупації ніякого медичного обслуговування в селищі не було. У Наталії Піскунової чоловік – онкохворий, то вони не мали ніяких ліків, навіть знеболювальних.

“Не було як передати ліки з Кривого Рогу. Вони ж не давали нікому ні вийти, ні зайти. А нашу хату повністю розвалили, танком заїхали. Чоловік якраз вийшов з хати в сарай, і так залишився живим. Чоловік на чотирьох заповз до сусідської прибудови і там пробув дві доби. А вони свої танки в нас за хлівом ховали”, – говоить жінка.

Зараз у Високопілля повертаються медики. Роботу лікарів налагоджують в приміщенні, де колись була санстанція. Це двоповерхова будівля, в ній вставили двері й замінили частину вікон. Медикам відвели три кімнати, є два ліжка денного стаціонару. Опалюють буржуйкою.

Жанна – медсестра, жила в селищі до кінця травня, поки осколками під час обстрілу не поранило її чоловіка й подругу. Потім родина виїхала, повернулися додому лише кілька днів тому.

“Обслуговуємо людей тут, у пристосованому приміщенні. Роблю уколи, ставлю крапельниці. До війни я й кардіограми робила, і забір крові на аналізи. Зараз лабораторії немає”, – говорить вона.

Прямо в передпокої приймає терапевт Олександр Прокопенко. За останній рік він пережив чимало. Початок війни, обстріли, виїзд до Словаччини, повернення й поневіряння в Україні. Нарешті – вдома, але його хата й звичне місце роботи – розбомблені.

“Наша хата, точніше те, що від неї залишилось – це був просто жах. Вікна всі розбиті, двері розбиті, пограбовано, дах розбитий. Дощ падав – стеля завалилася. В лікарню прийшов – вікон немає, все перевернуте, все побите, мокре. Тепер, почали працювати в пристосованому приміщенні”, – каже він.

Зараз, говорить лікар, чимало звернень від літніх людей. У багатьох – підвищений тиск і рівень цукру в крові на тлі пережитих стресів.

“Люди приходять пригнічені, депресії в багатьох. Кому – антидепресанти призначаємо, кому – заспокійливе. Але гріє надія на те, що нас відбудують. Надія на те, що цей жах закінчиться,”, – каже лікар.

З буржуйками, дровами, ліками Високопіллю допомагає Червоний Хрест та інші міжнародні організації, а також українські благодійники.

Начальник Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко розказує, що коштом меценатів наразі облаштували приміщення для роботи лікарів у трьох деокупованих селах Херсонщини, зокрема у Високопіллі. На це пішло понад півтора мільйона гривень. Головне – є тепло, світло й найнеобхідніше медичне обладнання. Належить закупити ще чимало устаткування. Але це вже весною. Весною і вирішуватимемо питання з відновленням шкіл та дитсадків.

“Школи та дитсадки також пріоритетні. Але коли йдуть ракетні та інші обстріли, коли близько до лінії розмежування – це не є так актуально. Але діти повертаються, люди повертаються. Після звільнення було 175 людей. Місяць назад на території громади було вже півтори тисячі людей, а зараз –  вже чотири тисячі людей”, – каже чоловік.

Звільнене від російської окупації Високопілля має давню історію. Його заснували німецькі колоністи півтора століття тому, колишня назва – Кронау. Отож місцеві сподіваються, що з відбудовою допомагатиме Німеччина, а також інші західні партнери.