20 років переконувала, що росіяни хороші. Історія 82-річної жінки з села на Херсонщині
Любов Семенівна з села Осокорівка, що на Херсонщині. Їй 82 роки. Її село було під окупацією росії, а нещодавно його звільнили Збройні сили України.
Історію жінки, яка майже 20 років переконувала онука про добрі наміри росіян, розповіли на сторінці Угруповання військ “Південь” / Grouping of troops “South”.
Пряму мову жінки подаємо без змін.
«Росіяни прийшли в наше село, вони не ходили по хатах та не грабували, вони просто обстрілювали наші будинки, не випускали на двір. Я майже не виходила на вулицю, вони не дозволяли цього робити.
Я не хочу нічого поганого говорити про нашого Президента, він ще молодий, йому хотілося особисто подивитися в очі цього нелюда та домовитися, та хіба ж з сатаною можна помиритися, це- сатана, росіяни – не люди, це нелюди, їх треба дійсно знищувати як клопів, ще з дитинства давити.
Я пропрацювала 30-ть років учителькою російської мови та літератури, ніхто в селі й слова мені кривого не сказав, а вони прийшли та говорять що будуть визволяти російськомовних.
Це ж треба було їм так брехати на Україну, та щоб вони подохли ще маленькими! Моє покоління і я особисто все життя ненавиділо німців, а це покоління 100 років буде ненавидіти росіян. Таким не місце на землі.
Я маю двох синів, старший з сім’єю живе в росії, а молодший завжди прожив в Україні. Я розмовляла зі старшим сином, намагалася йому розповісти що тут відбувається, як росія нищить українську культуру, історію та знущається над людьми, але він і слухати мене не хоче, йому промили мізки, він та його родина за зомбовані, вони впевнені що війни немає і український народ сам себе нищить. Вони вірять у все те, що говорить путін, він говорить що до злочинів в Бучі росія ніякого відношення не має і вони в це вірять. Російська влада зазомбувала свій народ, вони не хочуть бачити справжню картину життя. Я стомилася його переконувати, тепер я розумію, що мій онук від молодшого сина мав рацію, коли говорив, що від росіян нічого хорошого не буде.
Будучи під окупацією я мала можливість перечитати велику кількість книжок з історії, тепер я розумію, що росія постійно намагалася знищити українців. Сто болячок цим росіянам в печінку, та таких дрібних, як маківка, ніколи наша Україна не буде не перед ким на колінах!».
Зараз ця жінка перебуває в безпеці, її життю нічого не загрожує, представники Червоного Хреста вивезли її та ще деяких мешканців населеного пункту з території, що продовжують обстрілювати росіяни.
