Село Мала Олександрівка, що на Херсонщині після семи місяців російської окупації
В селищі Мала Олександрівка, що на Херсонщині відновлюють життя після семи місяців російської окупації. Російські війська розбили та розграбували населений пункт, а тікаючи звідти, спалили будинки місцевих. Про це пише Суспільне.
До повномасштабного вторгнення тут жило півтори тисячі людей, після російської окупації залишилося триста. Валентина каже, жити було складно, не було ні газу, ні світла.
“В нас хату розбило. І я трішки поранилася. Кажу чоловікові: “Все, набридло! Тікатимемо!”. “Куди тікати?”. Кажу, пливтиму через річку, втоплюся – так втоплюся. Чай готували на вогнищі в баночках з-під згущеного молока”, – розповідає жителька Малої Олександрівки Валентина Мельник
Староста Малої Олександрівки розповідає, російські війська обкрадали, відбирали їжу, одяг.
“П’яні солдати обкрадають, розбивають все автоматами, прикладами двері, вибивають вікна, забирають речі”, – каже Зоя Крамаренко.
Жителі кажуть: контролювали все, і щоб не виїхали з села, і що їли, і що дивилися.
“Перший раз приїжджали до нас, тут було три БТРи, три Урали. Вони приходили українців шукали. Зайшли в хату, що захотіли, те й взяли. Їсти просили. Не даси їсти – заберуть все. У мене зять з донькою їхав до нас, вони їх зупинили, вимагали у нього телефон. А у нього у телефоні було не відкрите українське відео. І вони його хотіли за це розстріляти. Ось так просто взяти і розстріляти”, – розповідає жителька Малої Олександрівки Вікторія.
Від обстрілів у селищі загинуло семеро людей, каже староста.
“В нас чоловік, 36 років, підірвався на міні, йому відірвало стопу. Ми намагалися йому допомогти, вивезли в Берислав, але велика втрата крові – він помер”, – розповіла Зоя Крамаренко.
Окрім цього, у селі майже не було їжі та ліків.
“Ділилися хлібом, всім ділилися. І хліб пекли для всіх”, – каже жителька села Вікторія.
В місцевому будинку культури до повномасштабної війни тільки зробили ремонт. Коли російські війська зайшли у селище, вони розграбували його. А потім у дах будівлі прилетів снаряд.
“Ми хотіли поставити каву заварити і йти на город. І я тільки чайник увімкнула в розетку, і воно як вибухне. Якби не війна, то б, злякалася, а так – ні. Двері, вікна – все вибило”, – розповіла Валентина Мельник.
Жителі кажуть, момент, коли до селища зайшли українські військові запам’ятають на все життя.
“Відкопали прапор, який заховали. Син зі своїм другом тут на сільраді повісили, о восьмій ранку він вже висів”, – каже староста.
Зараз у селищі вже 800 мешканців, люди повертаються додому, лагодять будинки та відновлюють роботу магазинів.
“Ні магазини ж не працювали, нічого не працювало. А вже, слава богу, з’явилися магазини. Ми так раділи, як нам діти передавали цукерки”, – каже жителька Валентина Мельник.
Місцеві потроху відбудовують село, ставлять вікна та двері. У Малій Олександрівці вже полагодили комунікації, є світло, вода та газ.
