Чоловік з селища Велика Олександрівка, що на Херсонщині пережив російську окупацію
Селище Велика Олександрівка, що на Херсонщині, перебувала під російською окупацією майже сім місяців. Російські військові перевіряли документи та відбирали автівки. На собі дії російських військових відчув власник місцевого магазину Сергій Кучеров. Про пережите чоловік розповів Суспільному.
Вперше Сергій з російськими військовими зіткнувся у власному магазині. Тоді чоловік відмовив їм у продажі sim-карти одного з українських мобільних операторів.
“Заходять в магазин і запитують: “Хто господар магазину?” Кажу: “Я”. Вони беруть за руку, виводять, за бар заводять: “Ми вас прийшли звільняти, а ви нам нічого не хочете продавати”. Я кажу: “Від кого ви прийшли нас звільняти?”, вони говорять:”Від нацистів”. Кажу: “Ви хоч знайшли одного нациста?” “Ну ми ось знайшли одного, у нього є там наколки”, – розповів Сергій.
Тоді ця історія не набула продовження. В кінці березня 2022 року син та донька Сергія разом з онуками виїхали з селища. Чоловік вирішив залишитися і доглядати за батьками.
“На початку травня був один із найстрашніших епізодів. Українські війська підірвали будівлю поліції. Там був дуже великий боєкомплект. Там стояли три-чотири “Урагани” з повним зарядом. Вісім годин я сидів зі своєю собакою в хаті”, – розповідає чоловік.
Росіяни звинуватили його в коригуванні вогню, коли знайшли в нього іграшковий пістолет.
“Почали мене обшукувати, забрали документи, гроші. І все: “Ми тебе в комендатуру забираємо. Ми тобі ногу прострелимо”. З магазину все винесли. Касовий апарат, банківський термінал”, – згадує Сергій.
Також росіяни намагалися забрати авто Сергія.
“Виходжу і кажу: “Що ви тут робите?”. “Ось нам треба ваш автомобіль”. Я кажу: “Він не працює”. “Ми все одно його заберемо”. Кажу: “Та не заберете ви, бо він не працює”. “Ось, нам треба, нам треба”. Я кажу: “Зараз я собаку спущу”. Вони: “Зараз і собаку застрелю, і тебе застрелю”, – згадує Сергій.
Всі жахіття закінчились, коли в населений пункт зайшли українські військові. Зустрів їх біля адміністрації.
“Перше, що мені впало в очі – це наші червоно-чорний прапор із жовто-блакитним висять. Я під’їжджаю до цих хлопців. До них підбігаю, як до своїх рідних, обіймаю. Емоції просто словами не передати”, – каже чоловік.
Згодом повернулися й рідні чоловіка. За словами Сергія, радіє, що нарешті може обійняти внука і почуватися спокійним.