Херсонець про евакуацію: “Інколи чесно казали, що попередню колону розстріляли.”

Деяким херсонцям вдається виїхати з окупованого міста. Зараз місто відрізали від зв’язку, розганяють там проукраїнські мітинги та викрадають людей. Як вдалось виїхати, розповідають LB ті, кому вдалось прорватись крізь блокпости.  Далі – історія херсонця. 

Після окупації Херсона я зі знайомими знайшов гуртову базу з крупами, консервами і чаєм, яка періодично отримувала товар для поповнення своїх запасів. Домовились, що ці поповнення будуть продавати нам, а ми далі вивозили товар на декілька точок, де волонтери фасували продуктові набори і віддавали нужденним. Цим ми фактично зривали “акти повиновения” росіян, які роздавали свою гуманітарку.

Згодом ми дізнались, що росіяни складають списки активістів, і тому вирішили убезпечити себе та своїх рідних та евакуюватися.

За час окупації херсонці розвідали три евакуаційні маршрути, які працювали певний час. Як про них дізнавались? Люди на свій страх і ризик випробовували різні варіанти виїзду, і якщо вдавалося – писали у чатик. Це така російська рулетка, тільки замість пістолета ти бачиш поруч важку зброю.

Росіяни часто забороняли проїзд – пояснювали це бойовими діями чи наказом керівництва, інколи чесно казали, що попередню колону розстріляли.

 

Моя сім’я та друзі двічі невдало виїздили – простояли на блокпосту сім годин, і нас розвернули.

 

У день успішного виїзду ми поїхали на точку збору о 4:30. На першому з семи блокпостів простояли десь півтори години, в колоні було приблизно 500 машин, а це десь дві тисячі людей.

Кожен блокпост – це лотерея, сподобаєшся ти окупантам чи ні. Сподобався – проїхав швидко, не сподобався – починали “шмон” машини та додаткові питання.

На під’їзді до неокупованих територій росіяни глушать зв’язок, тому доводилось питати в місцевих кращу дорогу з меншою кількістю росіян. І місцеві жителі, що живуть без води, газу та електрики, намагались допомогти і щиро раділи, що ми їдемо на територію без окупантів.

Під час евакуації найважче прийняти, що ти втрачаєш частинку життя: роботу, уклад, речі, будинок. Важко бачити росіян на блокпостах, які дивляться на тебе і дивуються: “Ви їдете від звільнення?” Хоча я думаю, вони знають, що їм тут не раді, але не розуміють чому.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *