Кінологиня розповіла про специфіку розмінування будівель в Херсоні (відео)

Олена Петролай – інспекторка кінологічного центру поліції Київської області, яка зараз допомагає розміновувати будівлі в Херсоні, де під час окупації міста перебували російські військові. Кінологиня розповіла проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я», які пастки залишають по собі росіяни і як зараз українські сапери виживають під російськими обстрілами на півдні.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кінологиня несла службу на блокпосту «Чонгар», але змушена була евакуюватися. Зараз жінка повернулась працювати в рідний край разом зі своїм помічником – службовою вівчаркою Паном.

“Йдуть вибухотехніки, заходять в приміщення, оглядають, чи немає розтяжок або якихось пасток з датчиками. І якщо там є об’єкти, які вони не можуть відчинити: шафи, сейфи, недоцільно використовувати металодетектор, тоді використовуються собаки”, – говорить поліцейська.

Російські військові залишають «пастки» здебільшого в адміністративних будівлях міста. Вибухівка може бути схована в стільці, ніжці стола, принтері чи сейфі. А от в будівлях, де вони мешкали, переважно виявляють нездетоновані або залишені навмисно боєприпаси, небезпечними можуть бути навіть дитячі іграшки.

“Зараз працюємо по правобережжю Херсонської області. З початку цього місяця російські окупанти щільно обстрілюють деокуповану частину Херсонщини”, – каже поліцейська.

На початку травня Олена потрапила під один з обстрілів російських окупнтів в Херсоні. Одним з місць обстрілу став супермаркет, повз який проїжджала поліцейська в складі вибухотехнічної групи. Правоохоронці одразу відправилися на місце «прильоту», почали розбирати завали, виводити постраждалих з супермаркету та надавати першу домедичну допомогу. Поліцейська не встигла зайти до торговельної зали, як трапилося повторне влучання російського снаряда.

“Це був дуже сильний вибух наче десь поруч влучило. Те, що мені уламком поранило руку та ногу, я навіть не відчула. Я хотіла йти далі, когось шукати, витягати. Почала крутити головою по сторонах і побачила, що в мене з руки дуже сильно тече кров. Перша реакція була – бігти до машини. Там мене зустріли мої колеги-кінологи. Вони допомогли, зупинили кровотечу та відвезли в лікарню”, – згадує поліцейська.

“Я думала, що після того, як побувала під обстрілом, буду боятися, але все нормально. Я сама родом з Херсонщини, то дуже давно просилася сюди. Одразу коли приїхала, віднайшла внутрішній спокій”, – говорить Олена.