Психологиня із Херсона розповіла про свою боротьбу за життя під час російської окупації (відео)
Директорка Херсонської міської громадської організації “Центр Софія” Ольга Цілинко до російської окупації Херсона працювала професійним психологом, але з часом сконцентрувалась на допомозі тим, кому дуже потрібна була опіка, а саме сім’ям із дітьми з інвалідністю. Про неймовірну жінку написало ТСН.
Ольга в рамках проєкту “Життя в окупації” розповіла, як закуповувала принципово тільки українські продукти, які розвозила всім підопічним. Після звільнення міста з-під російсткої окупації потребуючих менше не стало, адже обласний центр частково окупованого регіону перебуває постійно під обстрілами росіян. Постійні артилерійські удари по місту лише погіршують гуманітарну обстановку, тому волонтери змушені наражатися на небезпеку.
“Росіяни не обстрілюють Херсон ракетами, а б’ють по ньому та його мешканцям із мінометів і установок “Град”, що призводить до значних руйнувань і жертв. Безпечніше за таких умов бути в приміщенні, ніж на вулиці. З перших днів обстрілів я забрала до себе трьох дівчат, які навчались в медучилищі. Їх потрібно було годувати. Усі, хто жив в Херсоні, знав, що потрібно було себе прогодувати, а це було вкрай важко. Це супроводжувалось страхом і безгрошів’ям. Від середини березня ми зрозуміли, що потрібно допомагати одне одним. Ми почали ширше працювати з населенням”, – розповіла вона.
Директорка “Центру Софія” зазначила, що під час окупації люди намагались не вмерти, тому про психологічну підтримку важко було говорити. Специфіка окупації полягала в тому, що допомогти окрім збором грошей було неможливо. Збір коштів був організований на неокупованій території, а потім їх передавали до Херсона. Ольга Цилінко зазначила, що на першому поверсі працював їхній штаб, а на другому розташувався один із підрозділів ФСБ РФ. Для повноцінної роботи в окупації була видумана легенда і розписано заборонені слова, як-то “психолог”, “психологічна допомога”, “громадська організація” тощо. Також окупантів бувально залякували тим, що їхня неадекватна поведінка призведе до непередбачуваних наслідків.
Утім, росіяни не зупинялись і проводили постійні обшуки. Всі жили в постійному страху і стані раба, коли навколо панувало повне безправ’я. Ольга переконана, що після завершення війни українцям доведеться перейматися своїм психологічним станом. Для цього потрібно створювати спеціально установи.