Родина переселенців з Херсона, яка через війну Росії в Україні змушена була переїхати в Житомир (відео)
Переселенка Катерина Ребро з родиною 24 квітня 2022 року змушена була виїхати з рідного Херсона до Житомира. Історією своєї родини жінка поділилася з Суспільним.
Початок повномасштабної війни Росії проти України зламав життя їхньої сім’ї Катерини. В якийсь момент родина прийняла рішення виїхати з окупованого російськими військами Херсона.
“У мене є донька Соня, яку я дуже сильно люблю, тому мені, в першу чергу, треба було думати про неї. З дому ми взяли лише два рюкзаки. Ми проїхало близько сотні блокпостів. Донька зібрала з собою невеликий рюкзачок, і коли російські військові перевіряли іграшки, які вона з собою зібрала. Один із них сказав: мовляв, які класні іграшки, заберу їх своєму сину. А моя дитина, якій тоді було лише п’ять років, сказала йому: “Ні, це мої іграшки. Це моє. Це не ваше”, – розповідає Катерина.
Російський військовий був здивований поведінкою її доньки, але іграшки все ж таки повернув. Шестирічна Софійка вдома боялася вийти на вулицю, бо там було страшно через обстріли і тривоги.
“Ми закривали вікна, бо російські військові їздили та світили в вікна, щоб ні в кого не було відкритих вікон. Вікна треба було забивати. Світло ми не вмикали. Коли ми вже приїхали на нашу територію, то побачили наш український прапор. І наша Соня – перлинка нашої сім’ї – почала співати Гімн України. Боже, це було настільки просто: поклала долоньку на серце і давай: “Ще не вмерла України…” Ми всі плакали”, – говорить мама дівчинки.
У Житомирі Катерина проводить онлайн уроки з англійської мови в одному з херсонських дитсадків.
“Деякі мої діти лишилися в Херсоні і мені треба їх підтримувати. Їх треба трішки підбадьорювати, бо зараз там постійні вибухи, обстріли. Вони не можуть вийти на вулицю і погратися”, – говорить жінка.
Софійка дуже активна і відвідує багато гуртків. Вже рік дівчинка ходить до дитячого садочка в Житомирі. Їй тут подобається. Час від часу родина переглядає сімейний альбомом, згадуючи довоєнні часи.
“Цей альбом пережив багато чого, але ми його взяли, бо тут залишилися такі цінні для нас моменти. Хоча це просто фото, але це дуже важливі для нас фото”, – каже Катерина.