Селище Антонівка – щодня під обстрілами та люди відмовляються залишати свій дім
В напівзруйнованій Антонівці з населенням в 13 тисяч – залишилося три тисячі мешканців. Селище Антонівка поруч з Херсоном щодня під обстрілами. Проти цивільних росіяни запускають дрони, застосовують міномети та “Гради”. Менше ніж за чотири місяці деокупації російськими обстрілами там вже знищена половина людських осель. Про селище Антонівка пише ТСН.
Село стало відомим завдяки Антонівському мосту – це було єдиним сполученням між лівим і правим берегом Дніпра. Завдяки його руйнуванню росіяни вже не могли підвозити боєприпаси і провізію, то ж це полегшило завдання нашим збройним силам звільнити Херсон. Тепер селище під постійними обстрілами росіян. Вони вже обстріляли місцеву школу, в центрі селища згорів магазин. Прильотами зруйновано цілі вулиці: зрубані дерева, в будинках вибиті вікна, десь від осель лишилися самі руїни, десь – зняло дах, або повалило стіни.
Попри це: “Українців не зламати” – такі слова на своїх понівечених воротах крейдою написав пенсіонер Іван Адрійович.
“Приїжджаю сюди, щоб подивитися за своїм двором. Будинок, собака, коти, троє курей”, – каже чоловік.
Через обірвані дроти селище давно знеструмлене, рятує тільки генератор в “Пункті незламності”. Люди виживають завдяки волонтерам.
“З Київа та з заходу України везуть дуже багато гуманітарної допомоги”, – розповідають місцеві волонтери.
Єдине правило: збиратися в черги тут заборонено, щоб у разі раптового обстрілу уникнути масових жертв.
“Ми видаємо продукти, які потім розвозимо самі по домівках. Ми не збираємо натовпи людей”, – додають волонтери.
Попри війну продовжує працювати тут і Укрпошта. Відділення зачинене, та по домівках ходить листоноша.
“Лишились маломобільні, їм потрібно пенсію додому принести”, – каже листоноша Людмила.
Селищний староста Сергій Сергійович розповідає, що в Антонівській громаді вже загинуло шестеро людей, десятки поранених.
“Кожен день мінометні обстріли. Половина будинків зруйновано. Гатять по людям, просто по місцевим. Вони в російській окупації пережили вже все, і зараз тут… Люди тримаються, бо вірять! Вірять, що все буде добре, вірять і моляться. Буде і світло і вода і газ”, – каже чоловік.
В напівзруйнованій Антонівці з населення в 13 тисяч – лишилося три тисячі, і вони, навіть попри смертельну небезпеку, не бояться вивісити над своїми домівками синьо-жовтий стяг.