Житель Херсона: росіяни убили людей в парку
Віталій з Херсона евакуювався з родиною не відразу. Спершу ходив на проукраїнські мітинги, та було відчуття, наче ти в заручниках. Врешті він зумів виїхати з міста, як це було, розповів LB.
Коли в місто зайшли росіяни, вони обстріляли будинок поруч з моїм домом, убили людей у парку. У нас не було ніякого бажання жити в Росії, тому ми ходили на мітинги проти окупації. Росіяни почали нас розганяти: стріляли, кидали світлошумові гранати, одна з яких розірвалась поруч з моєю старенькою мамою.
Відчуття, коли ти під окупацією, дивне. Ти ходиш по місту, бачиш людей, щось робиш. Чуєш по новинах “ось-ось ми визволимо Херсон”, отримуєш надію, а потім нічого не відбувається – і це дещо ламає. У мене з’явилось відчуття, наче я в заручниках у росіян-терористів. Щоб не поїхала “кукуха”, я з сім’єю ходив щодня до Дніпра, ввечері дивився фільми та серіали, але це не рятувало.
Удома ми мали газ, тепло і світло, тому не дуже хотіли їхати з Херсона. Але в один день пазли склались, і ми вирішили їхати.
Роздрукував карту проїзду, маршрут, завантажив офлайн карти в телефон. З телефона перекинув на гугл-диск фотографії, видалив усі соціальні мережі з телефона, повністю почистив ноутбук і прибрав все, що могло б спровокувати росіян.
З Херсона ми виїхали вранці. Перший російський блокпост пройшли за 40 хвилин. На наступних стояли мобілізовані жителі Донецька, які виглядали дещо дивно без форми, але з автоматами, і поводилися по-іншому. Таке враження, що це стояла приманка для українських військових.
Під час руху була неприємна ситуація: наша колона помилилась і заїхала не туди – просто до окупантів з БРТ у лісопосадці. Слава богу, обійшлось, вони у нас просили їжу і цигарок, яких ми не мали.
Коли побачив військових, які спілкувались українською – мені захотілось заплакати. Херсон – це Україна, і ми дуже хочемо додому.
