З Херсонщини на Городоччину приїхало 15 переселенців
Великий шкільний автобус. На задніх кріслах завантажені валізи, а на підлозі – пакети та складені візочки. Десь неподалік чути дитячий плач. Попереду сидять втомлені херсонці з розгубленими поглядами. Про це пише інформаційне видання Городоччини Городок-City.
“Ми майже приїхали”, – говорить секретар Городоцької міської ради Олена Гріх, яка сидить попереду.
Автобус зупиняється у селі Борщівка, що на Городоччині. Там облаштували гуртожиток для внутрішньо переміщених осіб.
У гуртожитку херсонців зустрічають гарячим чаєм та пиріжками. Люди реєструються і шукають вільні кімнати. Тим часом, переселенці діляться, як жили весь цей час у період повномасштабної війни. Кажуть, поки Херсонщина була окупована, то було більш-менш тихо, хоча й лячно, бо росіяни могли в будь-який час увірватися у дім, а коли українські військові звільнили окуповані території, то Херсонщину російські війська почали систематично обстрілювати. Люди там досі живуть без світла, води та зв’язку.
“Ми приїхали із села Токарівка. В нас там щодня обстріли. Росіяни розбили місцеву школу, будинок культури та дуже багато житлових будинків. У мене по сусідству дві хати ледь не зрівняли з землею. Позавчора було чотири обстріли, вчора – три. Тому ми з сім’єю вирішили покинути рідний дім”, – розповідає Валентина Іванчук, тримаючи на руках семимісячного онука.
Валентина Володимирівна приїхала на Городоччину з чоловіком, донькою, зятем та трьома онуками, наймолодшому з яких – сім місяців, а найстарший – дев’ятикласник. Та підліток каже, що через війну не мав змоги навчатися. Він розповідає, як жив в окупації і як його дім обшукували росіяни.
“Росіяни в нас шукали українських військових. Нашого дядька вони вивезли в Нову Каховку і там допитували. Били його струмом, а через три дні відпустили”, – каже Назарій.
Життя на чужині, але у тиші. Загалом у Борщівку 28 грудня приїхало 15 херсонців. Їх забезпечили постільною білизною, засобами гігієни та продуктами харчування.
“Крім цього, працівники нашого закладу дошкільної освіти, що у селі Радковиця, будуть їм готувати гарячі обіди, поки вони не отримають статус внутрішньо переміщених осіб та не почнуть отримувати грошову допомогу”, – відмічає Олена Гріх.
Облаштувати гуртожиток для переселенців Городоцькій міській раді допомогли благодійні фонди та Хмельницька обласна військова адміністрація. У приміщенні є туалет, душові кабіни, дві пральні машинки та електричні плити, на яких можна приготувати їжу. Опалюється гуртожиток дровами, а на випадок відсутності світла – є генератор.
“Ми намагаємося зробити все, щоб люди, які пережили стільки горя, почувалися у нас добре. Допомагають їм і місцеві мешканці. Вони приносять домашнє молоко, мед, овочі та, за необхідності, навіть теплий одяг”, – каже комендант гуртожитку Микола Малець.
Загалом гуртожиток у Борщівці розрахований на 80 мешканців. На даний час там проживає 47 осіб. Всі вони приїхали із Херсонщини.