Волонтерка з Херсона отримала з рук Президента України відзнаку “Золоте серце”

В перші дні окупації Херсона, в місті була паніка, люди скуповували все в магазинах та аптеках. В лікарнях більшало людей з вогнепальними пораненнями та опіками. Тому жінка на початку повномасштабного вторгнення організувала в Херсоні волонтерську ініціативу “Котики-патріотики” та всі зусилля спрямувала на допомогу лікарням та людям, які потребували допомоги. Президент України вручив Ірині відзнаку “Золоте серце”. Суспільне поспілкувалось з волонтеркою і більше дізналось про її роботу та як вона ставиться до нагороди.

“Про нагороду я дізналася на початку грудня – в День волонтера. Прийшла додому з одного з заходів і десь о пів на восьму вечора мені зателефонували. Сказали, що з Офісу Президента, що Українська волонтерська спілка подала мене на номінацію і що я одна з десятьох волонтерів, яких Президент буде нагороджувати “Золотим серцем”, – розповіла Ірина.

Волонтерка розповідає, що для неї це було несподівано, бо працювала і працює не задля нагород.

“Знаєте, наче так і мало бути. Я відчула себе на своєму місці, відчула вже офіційне визнання, а не просто подяки від людей, які отримували безпосередньо від мене та від нашої ініціативи допомогу. Не скажу, що це якось змінило моє самосприйняття та сприйняття цього світу, але це дуже приємно”, – сказала Ірина.

Вона згадує, коли все почалося, просто відгукнулась на заклик міськради приносити, перев’язувальні матеріали. Бо поблизу Херсона точилися бої і лікарні були переповнені пораненими. Згодом, переконавшись у відсутності координації, вирішила напряму працювати з лікарнями.

“Я перекваліфікувалася – перестала приносити цю допомогу до міської ради, а почала брати заявки з лікарень. В першу чергу це була реанімація, згодом опікове відділення, хірургія, а на більше вже грошей зазвичай не залишалося”, – згадує Ірина.

Коли побачила, що сама вже не справляється, за одну ніч зібрала команду. Це були її друзі, знайомі та геть незнайомі люди, які відгукнулись на допис у соцмережах, Спочатку їх було 17, пізніше команда розрослася до 42 людей.

“Ми стали називати себе “Котики-патріотики”. Так склалося, що здебільшого ми займалися медикаментами, але пізніше нам почали гуманітарні штаби з різних міст надсилати дитяче харчування, засоби гігієни. І в нас був на це попит, тому що до нас дуже багато цивільного населення міста почало звертатися, і ми почали роздавати це все по заявках. Тобто в нас була налагоджена система – ми приймали заявки, ми їх закривали, ми звітували, про всі витрачені кошти”, – розповідає волонтерка.

Ірина згадує, як швидко під російською окупацією спорожніли аптеки і почали закриватися одна за одною. Тоді самі ж фармацевти підказали волонтерам, як можна діяти. В Херсоні на той час буди аптеки, які зачинились в перший день, відповідно там були й ліки, і препарати.

“І завідувачі аптек, фармацевти допомагали нам знайти вихід на ці закриті аптеки. І ми збирали кошти та викуповували просто ці аптеки. Таким чином ми з чотирьох аптек викупили інсулін, якого вже на той момент у місті не було, та доставили його трьом лікарням в Херсоні. По-перше, щоб регіонально людям зручно було туди добиратися. А по-друге, щоб це роздавалося централізовано через ендокринологів, у яких є бази інсулінозалежних людей і в яких вони бачать, у кого інсулін уже закінчився, а і кого запас на кілька місяців ще є”, – згадує Ірина.

Весь час нам допомагали волонтери з Миколаєва, а також ті, хто виїхав із Херсона до інших міст – Одеси, Івано-Франківська. Коли поставки до Херсона стали неможливі, Ірина закуповувала медикаменти в інших містах – у Львові, Харкові, Одесі, Києві, Дніпрі. Все це звозили на склад в Одесі. Звідти вже волонтери, херсонські підприємці просто люди з автівками допомагали просто перевозити через російські блокпости до Херсона.

“Останнім часом водіям доводилося проходити через понад 60 блокпостів. Звісно, що інколи окупанти на блокпостах просто відбирали ці медикаменти. Ми довго чекали, де спливуть ці медикаменти ми думали, що вони їх будуть роздавати як власну гуманітарку. А потім ми дізналися, що вони їх просто спалюють. У нас двічі не доїхали машини, інколи водії просто зникали безслідно. Когось брали в полон на кілька днів, когось не можуть знайти й досі. Одного з водіїв Червоного Хреста, який доставляв нам медикаменти, російський снайпер вбив пострілом в голову”, – розповіла Ірина.

Та попри все волонтерам вдавалось доправляти ліки та медикаменти до Херсона. Ми, навіть на лівий берег передавали – в Чаплинку, Голу Пристань, Олешки.

“Зараз ці райони від нас відрізані, і ми людям там не можемо допомогти. Але ми продовжуємо постачати медикаменти херсонцям, жителям передмістя Херсона. Бо хоч місто і деокуповане, але люди залишилися там без доходів, без місць роботи, ще не всі отримують забезпечення від держави, соціальну допомогу. Тому попит на послуги волонтерів залишається”, – говорить Ірина.

Через переслідування Ірині з чоловіком і домашнім улюбленцем – котом довелось виїхати з окупованого Херсона. Вирішили зупинитись в Одесі, бо там знаходився їхній волонтерський склад. Роботу не припинили, відшукували будь-яку можливість доставляти ліки в Херсон. Навіть тоді, коди це можна було робити тільки через Запоріжжя. Зараз, після деокупації стало простіше. Вже не треба скуповувати медикаменти по всій Україні, для цього в Одесі є гуртові бази.

“В нас там є аптеки, з якими ми працюємо на постійній основі, вони для нас роблять персональні програми лояльності, якісь медикаменти навіть дають безплатно для мешканців Херсона. Вони нам кажуть, що ми їх надихаємо. Одна з мереж аптек, із якою ми співпрацюємо, почали збирати кошти на автівки для ЗСУ, вже придбали декілька”, – розповідає Ірина.

Волонтерку постійно запитують, звідки пішла назва ініціативи “Котики-патріотики”.

“Я просто так називала свого кота – коли з ним вдома бавлюся, ласкаво промовляю: – “ох ти ж мій котик-патріотик”. І воно якось було так гармонійно та влучно, що ми просто взяли це за свій бренд і всім це дуже сподобалося”, – відповідає Ірина.

Згодом в ініціативи з’явився власний логотип. Його розробив один з волонтерів, який за сумісництвом виявився дизайнером.

“Котики- патріотики” – це не якась організація або благодійний фонд. Це волонтерська ініціатива. Ми її ніяк не реєстрували, адже вона була створена вже на момент російської окупації Херсона, коли не працювали адміністративні органи” – сказала Ірина Саліхова.