Американець, який воює в лавах ЗСУ вважає, що війна Росії з Україною – це найгірше, що зараз відбувається у світі

Військовослужбовець Стів Андре на псевдо «Котячий Стів» – уродженець Детройта (штат Мічиган, США). В ЗСУ він займає посаду пресофіцера окремої мотопіхотної бригади. Про історію американця, який воює в лавах ЗСУ пише АрміяInform.

На момент широкомасштабного вторгнення РФ в Україну Стів, Андре працював і мешкав у Києві.

“24 лютого 2022 року я прокинувся о п’ятій ранку від звуків вибухів. Першим ділом перевірив телефон, а в ньому – маса повідомлень від американських друзів, про те що Росія вторглась в Україну. Прочитавши новини в лептопі, я почав думати, чим я можу допомогти українцям у цій ситуації”, – пригадує свій початок Великої війни військовослужбовець.

Спершу Стів вийшов на вулиці Києва, але не знав до чого докласти своїх зусиль, чим і як допомогти. За однією з професій Стів є машиністом важкої будівельної спецтехніки. Тож спершу він спробував приєднатися до команди фахівців, щоб допомагати будувати барикади, оборонні позиції тощо. Але охочих робити цю роботу було більше, ніж техніки.

“Тодішня безпорадність – одна з найгірших речей, які траплялися в моєму житті. До того моменту мені ще не доводилося стикатися з таким почуттям нікчемності через неспроможність допомогти”, – згадує Стів.

У будинок, де Стів винаймав помешкання, влучила ракета. Тож він змушений був переїхати до знайомих, де зустрів волонтерів, які допомагали захисникам України із засобами індивідуального захисту та амуніцією. Невдовзі з’ясувалося, що його американські друзі готові надати або придбати відповідні засоби для українців, але цей потік потрібно було скоординувати. Стів вирішив взятися за цю справу. Спершу виїхав до Варшави, а звідти до США. Зібравши пакет необхідної допомоги, повернувся до України, чим дуже здивував рідних і близьких йому людей.

“Кілька днів я відправляв поїздами або «Новою Поштою» бронежилети всім, хто цього потребував. Коли це було зроблено, я запитав в одного зі знайомих військових, чи не знає той бригади, де потрібен пресофіцер, який хоче й не боїться працювати на війні? Далі відбулася розмова з командуванням бригади, я пройшов відповідну перевірку, а згодом підписав контракт із ЗСУ”, – з гордістю говорить «Котячий Стів».

Стів вперше відвідав Україну в 2010 році. На той час він захоплювався аматорським фотографуванням і мав намір відвідати Чорнобильську зону відчуження, щоб створити власний художній проєкт.

“Приїхав фотографувати Чорнобиль, а закохався в Київ”, – каже Стів.

З часу першого візиту до України Стів регулярно спостерігав за подіями в нашій країні. Коли почався Майдан, він буквально жив його перипетіями, відстежував усі його політичні й «вуличні» колізії. А потім почалася війна з Росією.

“Якийсь час мене не відпускала думка, що я маю повернутися в Україну. Потім я однозначно вирішив, що треба їхати, щоб показати світові, що там відбувається. В 2017 році я розпочав довготривалий проєкт з фотодокументування війни на Донбасі. Це була дуже цікава й складна справа, але своєрідним бонусом до неї стали українські військові. Це неймовірні люди, котрі змусили мене повірити в перемогу України над Росією”, – пояснює свої тодішні думки і мотиви Стів.

В 2019 році відбулася перша фотовиставка Стіва Андре, яка підсумувала два роки його роботи на Донбасі. Її відвідувачі у США захоплювалися силою духу простих українців, які вміли радіти життю попри обстріли й бомбардування російською армією.

“У якийсь момент я вирішив, що маю піти служити в ЗСУ, щоб допомогти українцям захистити свою незалежність, проте цей план не вдалося реалізувати одразу”, – каже він.

Рішення офіційно стати до лав ЗСУ не було емоційним чи спонтанним, а цілком обдуманим. Стів знав, що таке військова служба, більшість його рідних служили в американській армії і він не був винятком.

“Одна з моїх бабусь робила бомби для союзників під час Другої світової війни. Моя мама була радисткою в американській армії, вітчим служив у військово-морському флоті США, батько – у спецпризначенні, дідусь – у військово-повітряних силах. Я теж служив у військово-повітряних силах США на посаді механіка паливних систем літаків”, – розповідає Стів.

Певні неузгодженості між військовим та міграційним законодавством завадили Стіву підписати контракт із ЗСУ в 2019 році. Реалізувати це він зміг у 2022 році після широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

“В лютому 2022 року отримавши згоду командира окремої мотопіхотної бригади на підписання контракту на проходження військової служби. Мені запропонували посаду у пресслужбі бригади. Після звільнення Херсона військова частина перемістилася на Донбас. Переважно мені доручають організовувати взаємодію з іноземними журналістами. Роботи вистачає, адже зараз у районі бойових дій працюють представники мас-медіа з усього світу”, – описує Стів свій поточний функціонал.

У Стіва, як і у більшості наших воїнів, є позивний. Запримітивши його любов до тварин, зокрема котів, побратими привласнили йому ім’я Cat Steve, що означає «Котячий Стів».

“Прізвисько Cat Steve дали мені через те, що я люблю котів, завжди підгодовую або роблю з ними селфі. Я навіть замовив шеврон із написом Cat Steve і відтоді він став моїм офіційним позивним”, – пояснює Стів.

Як і багато українських захисників, Стів уникає розповідати своїй мамі, що він зараз перебуває в пеклі війни.

“Моя мама живе в південному Детройті та уважно стежить за подіями в Україні. Вона постійно запитує в мене, де я і що роблю на війні. Але я уникаю розмов на воєнну тему, приміром, не розповідаю їй, що минулої ночі вісім ракет влучили по місту. Натомість надсилаю їй мирні селфі з тваринами”, – говорить військовий.

За рік війни Стів підхопив не тільки вояцьку безстрашність і фаталізм, а й козацький драйв – навіть у найскладніших ситуаціях звично знімає стрес влучним жартом. Одна з його улюблених гумористичних розваг –  кепкувати над іноземними журналістами, зокрема зі США.

“Мені до смаку гра у «а подивімося, скільки часу їм знадобиться, щоб зрозуміти, що я не українець». І ось журналісти починають говорити англійською, я слухаю, потім, не дочекавшись і слова від перекладача, починаю відповідати. Журналісти зазвичай кажуть: «Вау, у вас навіть іноземного акценту немає! Де ви так гарно вивчили мову?!». Вдома, кажу, адже я – щирий американець. Завжди смішно спостерігати за їхньою реакцією на мої слова”, – розповідає Стів про свій коронний професійний жарт.

Зараз в Україні працюють найкращі журналісти світу, справжні зірки, й допомагати їм готувати об’єктивні, неупереджені матеріали про війну не тільки велика честь, а й непросте завдання.

“На Донбасі я зустрічав досить багато американців, навіть працював з журналістами двох найбільших ЗМІ США – ABC News, NBC News. До речі, в дитинстві моїм улюбленим телеканалом був NBC News, зокрема його програма Nightly News, й однією з моїх дитячих мрій було потрапити на його екран. Ця дивна дитяча мрія нарешті здійснилася в Україні – за минулий рік я тричі був в ефірі Nightly News”, – каже Стів.

Стів – гіперкомунікабельна людина, свідченням тому – сотні друзів і добрих знайомих, яких він набув за роки життя в Україні. Звісно, є чимало друзів і в США, з якими Стів не припиняє спілкування.

“Війна, розпочата Росією проти України – це найгірше, що зараз відбувається у світі. Я пояснюю друзям-американцям, що роблять росіяни, і що робимо ми, розповідаю, як цивільні українці зараз буквально виживають через війну, яку розпочала Росія в Україні”, – говорить пресофіцер.

І рідні, і друзі з Америки занепокоєні тим, що Стів є комбатантом найжорстокішої війни сучасності, щиро переживають за його життя і здоров’я.

“Вони хвилюються за мене, але знають, що я роблю те, що мені подобається. На війні мене лякає тільки те, що Україна може втратити підтримку Заходу. Також боюсь, щоб ми знову не потрапили у глухий кут на кшталт Мінських угод. Для мене це не війна – це один бій у війні, що триває сотні років між Росією і Україною. І я не боюся смерті в бою – це від мене не залежить. Звісно, тут, на фронті, може прилетіти міна, снаряд чи ракета, а може бути так, що коли я повернуся додому та буду їхати в авто, то в нього влетить автобус”, – говоить військовий

З огляду на ставлення Стіва до України ставлю цілком логічне запитання: чи не планує він залишитися в Україні після нашої перемоги?

“Так, хотів би. Як тільки зміниться ситуація, планую зосередитися на вивченні української мови, можливо – продовжити контракт з ЗСУ, якщо це буде потрібно. Для мене не проблема повернутись в США, але все ж вважаю за краще залишитися тут, принаймні щоб задокументувати відродження України”, – каже він.