Екіпаж 28-ої окремої механізованої бригади розповів про своє несення служби на фронті
Про героїчний екіпаж 28-ої окремої механізованої бригади та їхній танк під назвою “Туман” добре знають як українські захисники, так і російські загарбники. Попри молодий вік кожен з них є справжнім професіоналом своєї справи, а разом вони зробили великий внесок у звільнення Херсону та наразі боронять Бахмут. Про це розповіло Оперативне командування “Південь” на своїй сторінці в Facebook.
Командир танка на позивний “Девід” є взірцевим прикладом сержанта. Як справжній лідер, він опікується побратимами, навчає молодші екіпажі та аналізує поведінку ворога. На його думку перемога на полі бою залежить не від кількості бійців, а від тактики і вмінь.
“Ми працюємо стратегічно. Вивчаємо місцевість, погодні умови, ворожі позиції і співпрацюємо з аєророзвідкою. Тоді як росіяни просто розкидаються боєприпасами і воюють по застарілим книжкам, що їм не дуже допомагає”, – розповів “Девід”.
Командир зазначив, що деокупація Херсона була досить складною.
“На півдні росіяни активно використовували артилерію, тому діяти треба було обережно. Наша стратегія була в тому, щоб стати невидимими для ворога. Ми завдавали йому ударів щоразу, коли на землю спускався туман. А на сході ми можемо виїхати хоч на 800 метрів до противника і відкрити вогонь”, – додав “Девід”.
Слова командира “Туману” підтверджує навідник Максим. Під час їхньої нещодавньої операції, він помітив, що на Донеччині противник практично не має належного екіпірування та дуже боїться бронетехніки.
“Коли ми допомагали піхоті штурмувати ворожі позиції, то помітили, що на великій кількості росіян навіть бронежилетів немає. В результаті ми знищили спостережний пункт, розрахунки СПГ-9 та АГС -17, боєкомплект, а також кулеметний розрахунок, який не давав хлопцям спокійно працювати”, – поділився Максим.
Кількість бойових виходів в екіпажі навіть не рахують. Натомість воїни щоразу намагаються прикрити побратимів та відтягнути підбиту техніку. Найбільш насичений бій, як згадує навідник, був під час контрнаступу на Херсонщині.
“Ми взяли весь вогонь на себе, аби дати ще двом танкам зайти на позицію й нас підбила артилерія. Тоді ми вирішили стати пліч о пліч з піхотою, за що вони потім були дуже нам вдячні, і з танкового екіпажу перетворилися у протитанковий”, – згадав Максим.
Не менш ефективно, як доповнив механік-водій “Туману” на позивний “Вендетта”, вони проявили себе і під час наступного наступу на Херсонщині. Розчистивши піхоті шлях, вони виявили скупчення ворожої сили та нанесли по ньому кілька потужних ударів.
“В бою треба бути холоднокровним і нічого не боятися, оскільки від механіка-водія залежить життя не лише екіпажу, а й оточуючих. Правильно зроблений маневр, правильно обрана позиція – це все запорука успіху. Треба вивчити машину, знати, що їй треба і спілкуватися з нею. Це хоч і метал, але це живий метал. Інколи її навіть погладити можна і вона працюватиме краще”, – розказав “Вендетта”.
Унікальність екіпажу, наголошує військовий, полягає в його універсальності: командир може сісти на місце навідника, навідник – механіка-водія і так далі. А усім набутим досвідом вони діляться з новачками.
“Ми навчили близько десяти екіпажів. За три тижні з нами вони вже спокійно приймали бої. На початку вони найбільше потребують саме моральної підтримки. Був момент, що наїхали на міну і хлопчина запереживав. Ми його заспокоїли, пояснили що та як працює і більше він не боявся”, – резюмував “Вендетта”.
За більш ніж вісім місяців спільної роботи наші воїни встигли стати справжніми друзями, які завжди підтримують один одного.
Вони впевнені, коли ЗСУ нарешті переможуть, то героїчний екіпаж разом зі своїми сім’ями будуть ще багато зустрічатися і насолоджуватись життям у вільній Україні.