Фельдшер з Тернополя розказав, як його бригада рятувала людей на Херсонщині

Василь Яськів – фельдшер Центру екстреної медичної допомоги з Тернопільщини. Днями повернувся з Херсонщини, де у складі двох бригад з Тернопільщини надавав медичну допомогу людям на деокупованих територіях Херсонщини. Чи змінилась Херсонщина за кілька місяців після деокупації, як тернопільських медиків зустрічали в селах, що їм доводилось бачити, коли працювали на Херсонщині і що найбільше їх вразило, Василь Яськів поділився з сайтом «20 хвилин»

Обабіч дороги одяг, вирви, все зруйноване.

“Чому я наважився туди їхати? Так, там не завжди безпечно, і я про це знав Але я молодий здоровий чоловік, який хоче і щось своє вкласти в нашу перемогу. За покликом совісті захотілось поїхати туди, допомогти людям, тим, що я найкраще вмію робити”, – відповів Василь Яськів.

Почалось все з підбору бригади. Обирали між тими, хто працює в медицині катастроф і має власне бажання поїхати на Херсонщину. Перший раз туди поїхала одна бригада наприкінці осені. Розмістились медики у Великій Олександрівці на Херсонщині, на території місцевої лікарні.

Медики мали дотримуватись чіткого графіку. Виїжджати можна було після 10:00 ранку, а до настання темряви обов’язково повернутись на базу. І в жодному разі не звертати з чітко визначеного маршруту.

Найбільше розбиті дитячі садки, школи, сільські ради, лікарні, поштові відділення. Таке враження, що по них били прицільно. Війська Росії старались розбити чим більше мостів та інфраструктури, яка була в селах.

У 90% сіл і до цієї пори немає ні газу, ні світла, ні мобільного покриття. У деяких населених пунктах поступово з’являються світло, газ. Почали відновлювати сонячні електростанції. Але все понищене і зруйноване. І на відновлення потрібно буде чимало часу й коштів.

Що запам’ятали з першої поїздки – це низькі стелі в хатах. Старенькі хати, видно, що люди не надто заможно жили.

Раз на два тижні їм привозять гуманітарну допомогу, хліб роздають безкоштовно. Медики й волонтери привозять медикаменти.

Якщо порівнювати першу поїздку наприкінці листопада і другу зараз, то вразило те, що дуже багато людей повертаються додому. Якщо ще в листопаді в селах залишалось близько 30% мешканців, то зараз вже 70%. Люди повертаються додому попри всі застереження.

“Каже – я одна, моїх 11 собак, 20 котів і дві ручні курки. Вона ходить по бліндажах, теоретично замінованих, збирає те, що залишили військові. Так і живе. Раз на два тижні їй привозять гуманітарну допомогу”, – згадує пан Василь.

Медикам часто доводилось до певного села долати 50 та більше кілометрів. Минулого разу звернули увагу, що дороги в дуже поганому стані. Зараз прогортають, відновлюють, насипають. Якщо раніше й до лікарні в Кривому Розі діставались дві з половиною години, то тепер на дорогу йшла година, часом трохи більше.