Історія 12-річної Уляни, з Херсона, в якої російська війна відібрала дитинство
Уляна Протопопова разом з батьками вимушена була поїхати з Херсона під час російської окупації, де вони протримались два місяці. Зараз родина тимчасово проживає у Львові та мріє про повернення додому. Про історію дівчини, в якої війна забрала дитинство, розповіло Суспільне.
Під час окупації Херсона весь час родина Протопопових через обстріли ховались у підвалі. Саме там Уляна зустріла свій 12-тий день народження.
“Рік почався як і будь-який інший. В лютому в мене було день народження. Проте замість торта і повітряних кульок я ховалася в підвалі від ворожих російських обстрілів. Перші місяці війни, як в тумані, як один день”, – говорить Уляна.
Рішення виїхати родина прийняла після чергового обстрілу. Дорога у два дні була небезпечною і виснажливою.
“На першому українському блокпості ми дуже зраділи. Ми дуже були раді побачити наших хлопців. Ми їм привели гостинців. На другому блокпості – вони відмовилися брати й сказали, що їм всього вистачає і пригостили йогуртом”, – каже Уляна Протопопова.
До війни Уляна займалася танцями, акторським мистецтвом, знімалась в кіно, ходила до модельної школи. Зараз все це дівчина покинула. Єдина розрада – це малювання. Війна, розказує Уляна, перевернула життя.
“Війна змусила мене дуже швидко подорослішати. 23 лютого у мене було дитинство, а 24 – його у мене забрали”, – каже дівчина.
Зараз, розповідає Уляна, її головним завданням є підбадьорювати й підтримувати батька. Чоловік після виїзду з російської окупації добровільно вступив до лав ЗСУ, був поранений на фронті та переніс ампутацію двох ніг.
“Я дуже рада була його бачити, бо він зі мною і він був живий. Зараз йому стало трохи легше. Ми чекаємо на протези. Він трохи повеселішав. Йому важко, але я сподіваюся він стане на ноги”, – говорить Уляна Протопопова.
Львів, розказує Уляна, подобається, але дуже хоче якнайшвидше повернутися додому, хоч їхній будинок зруйнований. Вулицю Мирну, біля Антонівського мосту, на якій проживала сім’я, в перші дні війни російські війська обстріляли. Про звільнення Херсона Уляна дізналася телефоном від бабусі, яка залишилася в місті.
“Я сиджу, дзвонить моя бабуся і каже: “Херсон звільнили”. Я кажу: “Що?” Сиджу і не можу оговтатись. А потім думаю, Херсон звільнили, збираємо валізи і їдемо до додому”, – розповіла Уляна.