Історія жінки, яка народила доньку в Херсоні під час російської окупації
Жінка, яка народила доньку в Херсоні під час російської окупації. Своєю історією про народження в Херсоні доньки Євдокії розповіла херсонській медіаплатформі “Вгору” Анастасія Терещенко.
“Коли я завагітніла, ми з чоловіком жили на орендованій квартирі. Мій чоловік Костя – художник, а я фудфлористка, робила їстівні букети. Костя якраз отримав квартиру в спадок. Майже всю мою вагітність ми займалися ремонтом. В січні ми переїхали до вже своєї квартири. Я мала народити в березні. Десь за два тижні до війни чоловік наполіг на тому, щоби ми закупили дуже багато продуктів. 24 лютого Костя з’їздив по воду і почав завішувати вікна спальними мішками, а в спальні ми присунули до вікна шафу. Ми сподівалися, що, якщо летітимуть уламки від ракети, це нас якось захистить. Ми жили в районі Порт-Елеватора, елеватор – закривав наш дім від Дніпра. На Антонівському мосту вже йшли бої, але в нашій оселі було відносно тихо”, – згадує жінка.
“І ось почалося життя в російській окупації. В мене мав бути плановий огляд, але жіноча консультація перестала працювати. Ми дізналися про випадок, коли жінка народжувала вночі, і до неї не пропустили «швидку», через комендантську годину. Потім у Херсоні почалися перебої зі зв’язком. Я почала готуватися народжувати вдома. Я почала шукати у своєму районі акушерку, яка в разі чого могла прийти до мене додому. В місті почали закриватися магазини та аптеки. А ми заздалегідь нічого не купили, у нас нічого не було для дитини – ні підгузків, ні пелюшок. Але нам почали телефонувати наші друзі, пропонувати свою допомогу. Чоловіку пропонували допомогу через соцмережі. Хтось пелюшки, хтось дитячу коляску”, – говорить Анастасія.
“Ще до війни я домовилася зі своїм лікарем, що народжуватиму в пологовому будинку на ХБК. Коли почав підходити термін, він мені запропонував лягти на збереження. Але я десь побачила відео, як всіх жінок, які були в пологовому будинку, перевели в підвальне приміщення, і мене це дуже налякало. Я не хотіла решту свого потаємного часу вагітності проводити в підвалі або бігати в коридор. І ми з чоловіком вирішили чекати до останнього дня. Ми сподівалися, що, коли настане строк, буде зв’язок, і мені не доведеться народжувати вдома. 13 березня у мене почалися пологи. Я зателефонувала лікарю, зв’язок був, і лікар сказав стежити за своїми відчуттями. Я не поспішала до пологового будинку, бо дуже хотіла, щоб у мене були природні пологи. Але о 18:00 починалася комендантська година, отже, мені треба було встигнути виїхати до її початку. Ми викликали таксі і в 17:45 за нами приїхала жінка-водій. Повезла вона нас до пологового будинку на ХБК, і на шляху ми встряли в колону російських бронетранспортерів. Але все ж таки о 18:00 ми доїхали, і в 18:44 я вже народила”, – говорить жінка.
“Чоловік весь час був поряд зі мною в палаті. В момент народження дитини за вікном летіли ракети. У мене народилася дівчинка, ми назвали її Євдокія”, – говорить молода мама.
Поживши декілька місяців в російській окупації з новонародженою дитиною подружжя вирішило таки виїхати з Херсона.
“Через три місяці після народження донечки ми вирішили поїхати з Херсона. За час перебування в Херсоні, я лише три рази виходила з дому. Я боялася. Тоді чоловіків і навіть жінок почали забирати просто з вулиць до російських катівень. І ще я дуже хвилювалася за дитину”, – говорить Анастасія.
Рішення виїхати з Херсону, було одне з найболючіших рішень у житті подружжя, яке тільки починало життя в своєму помешканні з новонародженою донечкою.
“Ми тільки-но отримали свою квартиру, Костя стільки там всього зробив своїми руками за пів року. Неможливо було навіть уявити, щоби звідти виїхати”, – з сумом говорить жінка.
“Зараз ми в Швеції, отримали тимчасовий захист. У нас все добре, але я не можу припустити думки, що ми залишимося тут назавжди. Як тільки в Херсоні стане безпечно, я планую повернутися. Мені так хочеться знову вдихнути запах херсонських вулиць, побувати у найулюбленіших місцях! За кордоном я дивлюся навколо і думаю, що б я хотіла з цього втілити в Херсоні. Я хочу бути причетною до відновлення міста після війни. Бути цеглиною, яка допоможе Херсону відбудовуватися”, – завершує жінка.