“Крим для мене святе”. Ким був загиблий кіборг Андрій Кузнєцов

Я народився в Криму – село Путилівка, Бахчисарайський район. Коли мені було два роки, батьки розлучилися, і ми з мамою переїхали в Херсонську область, де я залишався до старших класів.

У Криму жив мій батько. Мене тягнуло назад, і я повернувся додому. Вступив до Бахчисарайського будівельного технікуму, після одружився, у мене народився син.

Коли сталася анексія – переїхав у Каховку, влаштувався там за фахом газівником. Потрапив під третю хвилю мобілізації, і 7 серпня 2014 року надійшла повістка. Я її дуже чекав.

Мене відразу відправили в Донецький аеропорт на півтора місяці. Далі – до Маріуполя. Рік мобілізації закінчився, і я пішов на дембель. 16 січня, до речі, святкували День кіборга.

Після поверненню додому в мене не було депресій або якихось сутичок, усе було нормально. Але мій світогляд дуже змінився. Тому через півроку поїхав назад на службу. На початку лютого буде два роки, як я підписав контракт.

Уже сьогодні я поділяю своїх друзів на цивільних і військових. Не хочу сказати, що в мирному житті всі погані, але мені є з чим порівняти. Зі своїми бойовими “побратимами” я потрапляв у всілякі небезпечні ситуації, і коли потрібна допомога – ти дійсно знаєш, що вона є.

Крим для мене – святе. Мій дім. Коли згадую Крим, то відразу картинка нашого села біля Ай-Петрі, канатна дорога, долина, студентські роки. Життя так швидко минає…

Мені 27 років, але всі говорять, що виглядаю старшим. Напевно, постарів.

Звичайно, після деокупації Криму я повернуся додому.