Мешканці Херсонщини оговтуються від окупації
Селище Високопілля на Херсонщині знищене вщент. Його мешканці пережили пів року окупації, сиділи в підвалах, пішки тікали до сусідньої Дніпропетровської області з малими дітьми на руках та паралізованими старенькими. Та тільки українські військові звільнити населені пункти, люди почали повертатись в рідні домівки. Попри холод, відсутність світла та газу відновлюють рідні оселі. Доки люди поневірялися в евакуації, в їхніх хатах жили російські військові. Про це йдеться в ТСН.
Пан Сергій із товаришем роблять двері на гараж. Радіють кожному відновленому клаптику подвір’я. Роботи їм на довгі місяці, бо вцілілих будівель в селі не знайти.
“Половини задньої стіни будинку не було, всередині теж стіни не було, літня кухня була нова, але не залишилось нічого. А у мене будинок стояв і літня кухня, з будинку дві стіни залишилися”, – розповідають чоловіки.
40 днів чоловік із родиною прожив в окупації.
”Сиділи в підвалі, доки в нашій батьківській хаті хазяйнували росіяни”, розповідає чоловік.
Коли росіяни ні за що розстріляли його знайомих, пан Сергій вирішив виїжджати з родиною на Дніпропетровщину.
“Жінку і чоловіка розстріляли у дворі. Вони коли накуряться або вип’ють, їх починає тягнути на пригоди щодо мирного населення. Що людина може зробити, коли до тебе приходять троє чоловіків з автоматами”, – каже Сергій.
Утім, найбільше лютували росіяни, коли українські військові пішли в наступ. Бойові позиції облаштовували просто на подвір’ях у селян. Стріляли не лише по хатах, а й по людях.
“У нас тут по вулицях до десятка бронетехніки російської стояло, і прямо в нас у дворі стояла БТР”, – пригадує чоловік.
Надія Миколаївна мешкає на вулиці удовж траси, де цілих будинків не залишилося взагалі.
“Що вам сказати, ось пенсіонерка чоловіка поховала, як вона буде відновлювати ту хату? Там пенсіонерка теж. Тут молода пара, зараз вони живуть у Високопіллі. Хата розбита, зробили якраз капітальний ремонт, отам всі хати погорілі”, – плаче жінка.
Її хата теж вся понівечена, тож живе зараз у сина в сусідньому селі. Сюди приїздить велосипедом, потроху намагається латати будинок. Найстрашніший її спогад, як на тачці 20 кілометрів вивозила з окупації паралізованого чоловіка.
“Ми на тачці з Шуляк Катериною Федорівною везли його, ніхто не допомагав. Нам сказали виходьте, бо буде біда, і ми виходили. Нас тоді йшло майже 200 людей, хто на чому”, – розповідає жінка.
Мешканці звільненої Херсонщини кажуть, хата вважається цілою, якщо в ній лиш винесло шибки та побило дах. Кожен другий будинок тут повністю зруйнований, але на цих руїнах одразу кидається у вічі велика кількість синьо-жовтих прапорів, які тут на кожному кроці.
Так само під прапором у центрі Високопілля місцеве відділення “Укрпошти”, водії “Укрпошти” самотужки ремонтують відділення. Керівниця відділення пані Світлана каже:
“13 березня росіяни окупували селище, вкрали звідси все, що могли. Відтоді відділення не працювало. За роботою дуже сумувала, зараз готова працювати навіть без світла та централізованого опалення”, – ділиться жінка
Банків чи терміналів у селищі нині немає, тож пошта – єдина можливість отримувати пенсії.
“Близько тисячі осіб проживає, і потрібно платить комунальні послуги, пенсії. У нас залишилось близько 70 людей, які отримують пенсію”, – розповідає Світлана.
До початку війни у Високопіллі мешкало понад чотири тисячі людей. Люди, які залишилися, лагодять понівечені хати і міцніше закріплюють на них синьо-жовті прапори.