Що залишили після себе російські окупанти в Калинівській громаді на Херсонщині (фото)
Калинівська громада з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну опинилась практично в повній ізоляції. Що тут відбувається, стало відомо лише після повної деокупації правобережної Херсонщини в листопаді. Мешканці Калинівської громади розповіли Центру журналістських розслідувань, як вони пережили російську окупацію і як зараз повертаються до мирного життя.
При в’їзді в селище стоїть невеличкий меморіал пам’яті. Поруч із ним – зачинена Свято-Михайлівська церква УПЦ МП з побитими вікнами. Ініціатором встановлення меморіалу жертвам російських окупантів у Калинівському став Дмитро Квецько, голова місцевої релігійної громади Архистратига Михаїла Православної церкви України.
“Ми не випадково поставили меморіал біля російської церкви, прихожани якої – великі прибічники «російської ідеології». Це їм буде нагадувати, що принесли росіяни в наше селище”, – говорить Дмитро Квецько.
В селищі, як і в інших тимчасово окупованих Росією громадах багато горя наробили місцеві колаборанти. Через активні бойові дії і лінію фронту, що проходила якраз по території цієї громади, окупанти не встигли призначити тут гауляйтера. Не встигли вони провести тут і свій «референдум» з так званого приєднання Херсонщини до Росії. Росіяни навіть не намагались відкрити тут школу чи хоча б одне банківське відділення.
З початку російської окупації через Калинівську громаду проходила лінія фронту. Перші два місяці російські окупанти не дозволяли місцевим виїжджати з населеного пункту, одразу ж почалися проблеми з постачанням продуктів. Бодай якісь харчі можна було придбати лише в сусідніх громадах, однак туди нікого не пропускали.
“Через відсутність комунікації з іншими громадами люди в Калинівському перебували ніби у вакуумі. Однак спротив російським окупантам тут чинили. В Благодатівці місцеві хлопці навіть примудрились викрасти військову техніку у росіян”, – каже Максим Кожем’яка, начальник Калинівської СВА.
Сильні бої точилися не лише в Благодатівці, а й у Новогреднєвому, Андріївці, Сухому Ставку і Лозовому. Після звільнення ЗСУ Благодатівського старостату лінія фронту перемістилася між Малою Сейдеминухою і Калинівським. Останній старостат, Бобровокутський, разом із Калинівським були звільнені разом із всією правобережною частиною Херсонщини 11 листопада.
Вщент пограбованою і частково зруйнованою залишили після себе російські окупанти школу в Калинівському. Підвал шкільної спортивної зали росіяни перетворили на катівню. Коли місцеві зайшли до нього після деокупації, то побачили повсюди кров і залишки якоїсь кислоти, відра, ланцюги, протигази і матраци, на яких спали жертви.
“Досі до нас звертаються місцеві, які кажуть, що в їхніх підвалах були катівні. Загалом через них пройшли близько 30 осіб. Переважно, чоловіки за проукраїнську позицію. Були там вчителі і ті, хто просто не хотіли отримувати російський паспорт”, – говорить Максим Кожем’яка.
Росіяни витягли зі школи всю техніку, а частину знищили просто на місці.
“Поки що наші учні дистанційно навчаються в інших школах. Але батьки з дітьми повертаються додому, тож ми думаємо над тим, як відновити навчання”, – запевняє в. о. директора Калинівського опорного закладу загальної середньої освіти Ігор Лутюк.
У Калинівській громаді вціліла лише одна школа в Бобровому Куті. Вона могла б вже й зараз приймати дітей, однак у ній необхідно обладнати укриття, а ще потрібен шкільний автобус, який міг би підвозити туди учнів. Один автобус вкрали російські окупанти, а другий вдалося розібрати і сховати. Зараз його намагаються відремонтувати.
Електроенергію в громаді відновили два місяці тому. Електроенергія з’явилося в Новополтавці і Малій Сейдеминусі. Без світла залишається ще три села. До Благодатівки і Новогреднєвого його вже тягнуть, а в Зеленому Гаю його відновлять пізніше. Енергетики продовжують роботи, але цьому заважає велика кількість мін на полях і в лісосмугах. Лише за останній місяць тут підірвалися чотири сапери. Особливо складна ситуація з замінуванням між Калинівським і Малою Сейдеминухою, де проходила одна з ліній фронту.
“Вибухотехніки кажуть, що там багато складних місць, до того ж саме там росіяни навмисно мінували все так, щоб нанести якомога більше шкоди”, – пояснює Максим Кожем’яка.
В громаді розмінували всі кладовища, навіть у тих селах, де зараз не має жодного мешканця. Поспішали зробити це до поминальних днів, щоб нікого не наражати на небезпеку. Через сильні бої повністю зруйновані села Сухий Ставок і Андріївка. Дуже багато руйнувань в Благодатівці, Новогреднєвому і Лозовому. Частина будинків у цих селах знищені російськими авіабомбами.
У Калинівській громаді вже нарахували близько 500 пошкоджених і зруйнованих будинків. Для обстежень і видачі актів для отримання компенсацій до селищної військової адміністрації звернулося 237 мешканців. Ускладнює цей процес відсутність у багатьох людей документів про право власності на нерухомість. Тому тут дуже чекають на відновлення роботи районного суду і бюра технічної інвентаризації у Великій Олександрівці, що значно пришвидшить процес отримання необхідних для компенсацій документів.
Інша проблема, яка стоїть перед керівництвом селищної військової адміністрації – повернення підопічних місцевого Територіального центру соціального обслуговування, яких російські окупанти вивезли за межі Херсонської області.
“Центр знаходився в приміщенні селищної амбулаторії при в’їзді до Калинівського. Ще на початку окупації росіяни цю будівлю зруйнували, тому підопічних терцентру перевезли спочатку до Калинівської спеціалізованої школи-інтернату, а в жовтні 2022 року їх викрали і вивезли спочатку до Херсона. З’ясувалось, що з Херсона їх спочатку перевезли до Голої Пристані, що на лівобережній частині області, а вже звідти до російського Ростова-на-Дону. Зараз п’ятеро з тринадцяти підопічних терцентру насильно утримують в селищі Алєксандровка Ростовської області. Ми знайшли з ними контакт і шукаємо можливість допомогти їм повернутися на Батьківщину. Ще одна жінка з терцентру померла в Ростові-на-Дону. А де зараз перебувають інші семеро осіб ми не знаємо”, – каже Максим Кожем’яка.
Після звільнення Калинівської громади найважче було зібрати колектив селищної ради. Сам начальник військової адміністрації приїхав сюди вже через день після деокупації. Поступово на роботу повернулись біля 80% апарату ради, тож тут є потреба в спеціалістах, які б могли працювати над відновленням мирного життя в громаді.
Жахи окупації і злочини місцевих колаборантів ще довго нагадуватимуть про себе в Калинівському – впевнений ініціатор встановлення меморіалу жертвам російських окупантів Дмитро Квецько. Загалом від окупантів постраждало чимало місцевих. Когось росіяни відправляли до катівень і вже там катували, а когось били просто на вулиці. Частина людей не витримали і пішли на співпрацю з росіянами.
