Щоденник історика, який він писав в російській окупації, став книгою
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону Артем Петрик напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну приїхав до батьків у Херсон. Штурм, окупація протягом восьми місяців і десяти днів та обстріли вже звільненого міста. Артем щодня робив записи про те, що відбувалось в Херсоні і безпосередньо з ним. З щоденних записів історика утворилась книга “Сни про Херсон”. З автором книги поспілкувалось Суспільне.
Вісім місяців підпільного життя. Розуміючи те, що науковий співробітник Клайпедського університету зацікавить представників російських спецслужб, Артему Петрику довелось переховуватись.
“Змушений був постійно змінювати місцеперебування, конспіруватись. Я думаю, що це доля не тільки моя, це доля всіх проукраїнських активістів, які перебували в Херсоні на момент початку вторгнення. Тим більше людей, які мали стосунок до західних інституцій. Тому що, ми знаємо, всіх: і журналістів, і істориків вони відносили до категорії пропагандистів. Вони живуть у своїй парадигмі, їм важко уявити, що можуть бути незалежні дослідження, в їх розумінні це все пропаганда”, – каже Артем Петрик.
Кандидат історичних наук міг передбачити дії російських окупантів. З часів захоплення країн Балтії, Польщі, Угорщини, їхні методи не змінились. Чоловік прекрасно собі уявляв, що Росія не зупиниться ні перед жодною кров’ю, ані перед катуваннями.
“Росіяни копіювали радянські зразки, бо діяли по сталінських лекалах. Це стосувалось і реакції на мітинги й масових репресій, які відбувались в Херсоні, боротьби з активістами, пошук підпільників, складів зі зброєю. Але все місто було великим партизанським загоном. Всі якось намагались допомогти українській армії в силу своїх навичок, вмінь. І я не хочу, щоб склалась думка, що в Херсоні був великий рух саме колаборації. Колаборанти безумовно були, як і всюди, проте переважала саме українська сила”, – згадує Артем.
Херсон бачив колони техніки Z, знищення української символіки та розвішування російських прапорів якимись завезеними загонами, спалення книжок. Була взаємодопомога, взаємовиручка, вироблявся той самий український південний херсонський характер. У херсонському вікні промайнула історія 20 століття. Оповідання “Вікно” – особиста історія автора. У “Снах про Херсон” розповідь ведеться від першої особи, але в книзі зібрані історії багатьох херсонців.
“Там кілька десятків оповідань здебільшого на основі щоденника, який я вів, починаючи з березня. Це були якісь нотатки, які я писав на тому, що тільки можна: від записників до обривків газет. І писалось це і на горищах, і в підвалах, і посеред степу. І лише восени вдалось все літературно оформити. Там історії передсмертних листів дівчини, яка адресувала їх хлопцю, з яким розлучилась декілька років тому і в момент страху писала саме йому. Але отримати він їх не міг, бо вона відправляла їх на стару електронну адресу”, – поділився автор збірки.
Хотілось, щоб Херсон отримав вакцину від русофілії на майбутнє. Ворог себе показав яким, він є насправді: безжальним як до своїх, так і до чужих.
“Цей день, коли” – оповідь про 11 листопада і все, що відбулось у місті після звільнення. Без світла, води, зв’язку та Інтернету, але херсонці тримались. Тут про те, як ділились хлібом і дощовою водою. Я сподіваюсь, що книга дасть початок такому циклу праць і наукових, і художніх, в яких буде описуватись феномен херсонців, які один одного витягували фізично, психологічно і в період російської окупації, і в період обстрілів”, – сказав Артем Петрик.
Зараз книга “Сни про Херсон” доступна на сторінці видавництва в електронному вигляді. Згодом книга вийде у паперовому варіанті.