В’язні Херсонського СІЗО шпигували для українських військових під час російської окупації (відео)
Під час російської окупації Херсона російські військові захопили Херсонське СІЗО та знущалися з ув’язнених – змушували їх працювати, катували за проукраїнську позицію та залякували розстрілом. «Слідство.Інфо» поспілкувалося з ув’язненими, які під час російської окупації Херсона стежили за російськими військовими та передавали інформацію ЗСУ. Про це повідомили на сайті «Слідства.Інфо»
На початку березня 2022 року, під час окупації Росією Херсона російські військові захопили місцеве СІЗО. Тоді російським окупантам не вдалося домовитися з працівниками установи, які написали рапорти про звільнення. Росіяни призначили «керівником» ізолятора місцевого колаборанта Євгенія Соболєва, а чинного керівника відвезли у невідомому напрямку. Одинадцятого травня російські окупанти вдруге вторглися до СІЗО, закидали камери гранатами та відкрили вогонь з автоматів.
“До 11 травня СІЗО було під українським прапором. Поки наше керівництво і пенітенціарна служба стояли на своєму, то нас не чіпали”, – згадує колишній ув’язнений Сергій Головко.
Ярослав Сидоров розповідає, що він разом з іншими ув’язненими Херсонського СІЗО дивилися телевізор, коли почули автоматні постріли.
“Тоді одного хлопця розстріляли. Він підійшов до вікна в камері і його відразу розстріляли. Іншому гранату в камеру закинули, він встиг у туалет зайти”, – каже Ярослав.
На той момент у СІЗО перебувало близько 600 українців. Ув’язнені Херсонського СІЗО розповідають, що російські окупанти їх били, знущалися та погрожували вбити. З особливою жорстокістю ставилися до тих чоловіків, які говорили українською мовою.
“Патріотично налаштованих чоловіків російські військові кидали до карцеру на 15 діб, а деяких на місяць. Кожен день зранку і ввечері провдилась виховна бесіда з тілесними ушкодженнями”, – говорить Сергій Головко.
Росіяни провокували українців гаслами «Слава Україні!». Деякі з ув’язнених автоматично відповідали: «Героям слава!», після чого російські окупанти їх виводили з камери й назад вони не поверталися.
“Людини три так зникло. Ніхто не знає, що з ними трапилось. Їх просто з камер повиводили, погрузили та вивезли з СІЗО”, – каже Ярослав.
Російським окупантам засуджені потрібні були для того, щоб ремонтувати їхню техніку та відбудовувати корпуси СІЗО, в яких вони збиралися утримувати проукраїнськи налаштованих херсонців.
“Засуджені потрібні були росіянам для роботи – лагодити військову техніку на 90-ій колонії. Дана колонія була виробничою зоною, там було все обладнання і плюс територія, ангари”, – говорить Сергій.
Увʼязнені Херсонського СІЗО шукали можливість допомагати українським військовим на відстані. Ярослав Сидоров познайомився з чоловіком, якому передавав координати російських ракет і техніки.
“Я ховав телефон, видаляв усі повідомлення, часто змінював акаунт, скидав налаштування, щоб там нічого не було, повністю все видаляв”, – каже Ярослав.
Чоловікові вдалося налагодити справжню шпигунську мережу в місті.
“У мене були знайомі в Херсоні. Також до нас у камеру приводили людей, які вже знали де і що знаходиться, тому що по місту ходили”, – говорить Ярослав.
Завдяки інформації чоловіка, ЗСУ змогли завдати точні удари по російських штабах.
“Я фіксував і фотографував, де російські склади, де росіяни проживають. За моїм наведенням чотири точки розбили: два склади за територією 90-ої колонії, тренувальна школа боксу на острові й ще пару будівель”, – розповідає Ярослав.
Коли російські окупанти почали шукати серед в’язнів, хто здає їхні позиції, українські військові просили Ярослава, щоб він нічого не робив і поводився тихо, аби не наражати себе на небезпеку.
“Але я все одно діставав телефон і робив фотографії. Мені й в камері говорили що, якщо росіяни мене спіймають, то просто розстріляють”, – згадує Ярослав.
Сергій Головко також передавав інформацію про російських окупантів через телефон. Чоловік спілкувався з рідними й справжнім, доокупаційним керівництвом СІЗО, яке росіяни змінили на своє.
Чоловік не думав про небезпеку, яка на нього чекала в разі викриття.
“Ви розумієте, коли тебе два рази ставлять під стінку, то вже нічого не страшно”, – каже Сергій.
Росіяни місяць шукали тих, хто передає інформацію українським військовим. А 5 листопада 2022 року за Ярославом Сидоровим у камеру прийшли два чеченці разом з начальником режиму.
“Мене почали бити. Ззаді чимось вдарили, розбили голову і я впав. Олександр Ковальчук, який був начальником режиму СІЗО, став попереду, а чеченці – позаду. І в нього був шприц такий, як у фільмах показують, – з такими кільцями, типу «сироватка правди», каже: «розказуй, тому що зараз…”, – пригадує Ярослав.
Росіяни повели чоловіка з мішком на голові в промзону, поставили на коліна перед викопаною ямою й почали вибивати зізнання.
“Зняли мішок, а там велика яма викопана, можливо навіть для нас. Над головою стоїть і каже: «давай, розповідай». А в мене думка: розповім – вб’ють, не розповім – теж вб’ють. Вони постріляли над головою, одягнули мішок на голову й потягнули назад”, – згадує чоловік.
В камері всі знали, що Ярослав, допомагає ЗСУ, і йому відомо про щонайменше кількох людей, які також повідомляли українським військовим координати російської техніки. Після звільнення Херсона ув’язнених перевели в інші СІЗО. Сергій Головко пригадує звільнення Херсона українськими захисниками з особливою радістю.
“Коли побачив, що наші хлопці зайшли, то це були найкращі миті життя, коли ти бачиш, що Україна повернулась у Херсон”, – говорить Сергій.
Наразі Сергій відбуває покарання у Миколаївському СІЗО, але найближчим часом звільниться, після чого планує піти захищати Україну.
“Я піду. Я буду йти. Я звільняюсь, подаю папери і буду йти в ЗСУ”, – говорить Сергій.
Ярослав також збирається вступити до лав української армії та воювати з російськими окупантами вже зі зброєю в руках.
“Я – громадянин України. Якщо я не піду, то мені соромно буде. Я здоровий чоловік і можу піти захищати Україну”, – говорить чоловік.