Як під час російської окупації Херсона працювала дитяча гематологія обласної лікарні
Жахів російського окупаційного режиму довелося зазнати багатьом херсонцям і жителям області. З перших днів захоплення міста стала відчутною нестача продуктів та медикаментів. Люди почали виїздити з Херсона. Закрилося чимало приватних закладів лікування, зокрема, і через нестачу фахівців. Та колектив дитячої обласної клінічної лікарні продовжував працювати в штатному режимі. Про те, як допомагали найбільш вразливим маленьким пацієнтам, виданню «Шерифи для нових громад» розповіла лікарка гематологічного відділення Марія Яковенко.
Війна та російська окупація Херсона позначилися на роботі відділення. У квітні, побоюючись перебоїв із медикаментами та інших можливих проблем, лікарі вирішили евакуювати дітей із тяжкими захворюваннями на підконтрольну Україні територію. Виїзд організували онколог Сергій Ляшенко та завідувачка відділення Римма Олександрова. Їм вдалося перевезти 13 маленьких пацієнтів до профільного медичного закладу на заході України. Частина дітей залишилися на лікування в Херсоні, а деяких пацієнтів запросили закордонні клініки, які спеціалізуються на хворобах, діагностованих у цих дітей. Але у відділенні ще залишалися деякі пацієнти, курс лікування яких добігав кінця.
«В російській окупації було важко. Але всі гуртувалися та допомагали одне одному, так ми й виживали», – каже лікарка Марія Яковенко.
Улюблена робота, відчуття згуртованості й допомогли жінці протриматися весь час російської окупації:
«Отак йдеш на роботу, а назустріч бронетранспортер, а ти намагаєшся не зважати, бо знаєш, що на тебе чекають пацієнти».
Лікарня переважно була забезпечена необхідним. Зокрема, і завдяки підтримці волонтерів. Діти отримували харчування. А якщо не вистачало якихось медикаментів, варто було звернутися до інших лікарень міста, і одразу надходила допомога. Часто з ліками відділенню допомагав онкодиспансер.
«Не було такого, що аналізи брали до певного часу. У будь-який момент можна було зробити обстеження», – говорить лікарка.
Коли до відділення надійшло п’ятеро дітей, двоє з яких мали злоякісні утворення, знадобилася допомога профільного фахівця. Кваліфікації та знань Марія Яковенко достатньо для лікування дітей зі злоякісними пухлинами, а от схему лікування та дози мав підібрати саме онколог. Тож вона віддалено консультувалася зі своїм колегою Сергієм Ляшенком.
«Через сильні болі бідолашні не могли навіть спати. А після правильно підібраного лікування їм стало значно легше. Перша хімія – п’ять днів без перерви, і вони одразу наче ожили», – розповідає пані Марія.
Протягом року до відділення надійшло чотири пацієнти з лейкозами. На жаль, одну дівчинку доставили в дуже важкому стані, вона одразу померла. Це був єдиний смертельний випадок у відділенні. Непоправне сталося тому, що через постійні російські обстріли батьки дівчинки не могли вчасно звернутися по допомогу.
«У 13-річного хлопчика підозрювали пухлину черевної порожнини. А після обстеження виявилося, що в нього апендицит», – говорить жінка.
Пацієнтів у лікарні було небагато, тож деякі відділення об’єднували й таким чином уникали нестачі медсестер і санітарок. До гематологічного відділення, перевели пацієнтів із сусідньої нефрології та деяких дітей, хворих на астму.
«У нашому відділенні сестри – героїні: коли вимикали світло, вони навіть катетери переставляли з ліхтариком та продовжували працювати», – каже лікарка.
Дуже хвалить Марія Борисівна й молодших медсестричок, які тримали відділення в ідеальній чистоті. А от що розповідає лікарка про візити російських окупантів до їхнього закладу:
«Усього вони навідувалися – тричі. Вперше прийшли при повному озброєнні. Але хтось зі співробітників зробив їм зауваження. Це ж дитяча лікарня»
Вони з колегами трималися, як могли, і дуже чекали на ЗСУ. Про день звільнення говорить із тремтінням у голосі:
«Коли нас звільнили, це була така радість і почуття свободи. Ну а потім почалися бомбардування».
Загроза життю, відсутність світла та води похитнули віру жінки у власні сили. Вони із сім’єю вирішили евакуюватися.
«Ми дуже не хотіли виїжджати, але стало вже надто страшно й важко», – зізнається вона після переїзду до Польщі.
Сьогодні в гематологічному відділенні залишаються переважно пацієнти, які вже вилікувані, але отримують хіміотерапію в пігулках для підтримання результату лікування. Наразі ними опікуються педіатри, які залишилися в Херсоні. Утім, Марія Борисівна та інші її колеги, за необхідності, будь-якої миті готові проконсультувати й призначити лікування на відстані.