Як же радісно писати про наступ, коли ти далеко від зони бойових дій, – військовий

Український військовий Юрій Дмитренко (Горський), який зараз бореться з російськими окупантами, поділився своїми думками про наступ на Херсонщині. Тих, хто не розуміє, що відбувається, він попросив мовчати. За неповну добу пост набрав 12 тисяч поширень у Фейсбуці. 

Його текст подаємо без змін.

“Як же радісно писати про наступ, коли ти далеко від зони бойових дій. Як же легко хотіти наступу, коли ти в ньому не братимеш участі. Як же хочеться нарешті йти в наступ, коли він для тебе перший.

Важко лиш ходити в наступи. Особливо якщо він не перший. Коли лязгіт заліза змішується зі свистом моторів та криків командирів та мехводів. Коли на розпечене залізо тече перша кров, а гул розірваних снарядів стає одним суцільним шумом в вухах. Коли земля та повітря вібрує не зупиняючись, а твоє тіло сковує суцільний жах, і вперед тебе рухає тільки небажання зажмуритись від арти, що перемелює плацдарм для наступу та прорвані ворожі порядки. Коли ти прориваєш лінію оборони, і це не кінець, а тільки початок, бо ця лінія глибиною в кілометри, і кожна наступна лісосмуга чекає, щоби напитися твоєї крові.

Хто взагалі не відстрелює що і як відбувається – краще взагалі нічого не пишіть, порадієте колись, після перемоги.

Ну а сьогодні – День пам’яті захисників. Сьогодні за багатьох героїв помстилися! Сьогодні нація здобуває нових… Сьогодні лиш початок.