18 річний херсонець партизанив разом з дідусем, а згодом приєднався до ЗСУ
Коли російські окупанти прийшли на Херсонщину, “Сатіру” було 18 років. Він разом з літнім дідесум партизанив, а згодом його викрали росіяни. Зараз він — військовослужбовець 124 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. “У мене дуже патріотична сім’я. Батько захищає країну на Запорізькому напрямку. Дід партизанив, і ні за яких обставин не захотів знімати український прапор, що провесів у хаті увесь час окупації”, – розповідає хлопець.
В перший день повномасштабної війни він збирався, як і зазвичай, на навчання в політехнічний коледж. Саме через вибухи на Чорнобаївському летовищі та стовпи диму біля озера, прийшло усвідомлення того, що почалась війна.
“Нікуди не пішов, залишився вдома. Зробивши каву, сів, та старався зібрати до купи різні думки, що хаотично говталися в моїй голові. Тим часом дід уже кудись збирався, то й мене взяв із собою. До військкомату приїхали вдвох, я і мій дід. Обоє Валентини”, – розповідає хлопець.
Дідуся не взяли, сказали, що не підходить за віком. Але він не розгубився.
“Там було багато людей, панував хаос. Поспілкувавшись з нами, представник військкомату запитав у натовпі людей, чи є у кого машина. Один із бажаючих втрапити до війська зразу ж відгукнувся. Поспіхом сіли в автомобіль та поїхали до військової частини, що вже палала вогнем. Звідти, з диму та вогню, не в змозі розібратися, витягували з підвалу все, на що натрапляли: зброю, боєприпаси”, – пригадує хлопець.
Через декілька днів, розуміючи, що вже не вибратись з Хесонщини, і окупанти уже повсюди, почав в голові розробляти план дій, щоб хоч чимось допомогти нашим військовим нищити ворога.
“Попри постійну загрозу ми, партизани, закладали вибухівку, відстрілювали патрулі, переховували в своїй доміках бійців, що не в змозі були вибратися. Серед них і наш “Капелан”, який з того часу почав називати мене сином. Не можна передати словами той адреналін, що вирував в крові від виконаної справи”, – розповідає “Сатір”.
Одного дня додому до хлопця прийшли російські окупанти. Компромату у схованці не знайшли, а хлопця забрали та відпцстили через два дні.
“Допитували, били, але я зміг трохи “закосити”, тому вони мене сприйняли за недоумкуватого. Через те, мабуть, і відпустили”, – припускає хлопець.
Зараз хлопець в лавах ЗСУ.
“Зараз радий би знову щось утнути, але уже зовсім інший підхід до справи, я — військовослужбовець, який готовий виконати наказ командира і не підвести, бо вже відповідальність один за одного, та за обрану справу. Знаю, що ми здолаємо ворога. Зовсім скоро зустріну своїх друзів і прогуляємось ми Херсонщиною з ними, так, як це було до війни”, – додає Сатір.
