Інтерв’ю з гвардійцем, який повернувся з Естонії, щоб захищати Батьківщину
Сьогодні він – гвардієць з позивним Джексон, який захищає південні рубежі нашої держави, а напередодні повномасштабного вторгнення російських військ на територію України був звичайним українським хлопцем, який працював за кордоном. Як тільки він дізнався про те, що почалася війна на його рідній землі – одразу приїхав, щоб боронити Україну, і не один, а разом із такими ж українськими хлопцями, які бажають захищати Батьківщину.
Як Ви дізналися, що почалося повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України?
“Я прокинувся від дзвінків друзів. Увімкнувши новини, не міг повірити, що це насправді відбувається з моєю рідною країною, але дуже швидко взяв себе в руки і почав діяти”, – ділиться спогадами Джексон.
Чи довго вагалися: ставати на захист Батьківщини чи залишитися за кордоном?
“Жодної хвилини. Я прийшов на завод, де працював, і сказав, що буду їхати в Україну, аби стати на захист рідної землі. Одразу в мене з’явилось доволі багато однодумців – це українські хлопці, які працювали на заводі разом зі мною. Потім під’єдналися українці з інших заводів. Завдяки волонтерам та естонським урядовим організаціям знайшли автобуси, які переправляли добровольців безкоштовно. Перша партія майбутніх захисників, в якій їхав я, налічувала чотири великі автобуси, наступного дня теж слідом виїхала така сама партія українських патріотів на захист своєї Батьківщини. Ми їхали понад дві доби, але це нас не втомлювало. Бо кожен з нас знав, що він їде захищати свою рідну країну, свою домівку та близьких”, – згадує захисник.
Де Ви вперше почули вибухи?
“В Одесі ми почули перші вибухи. Знаходячись ще в Естонії, я день і ніч слідкував за новинами, бо організація виїзду зайняла деякий час, який для мене нескінченно довго тягнувся”, – згадує нацгвардієць.
Як ви потрапили до лав Національної гвардії України?
“Як тільки приїхав до рідного міста, одразу пішов до військкомату та у зв’язку з тим, що служив у 2012 році строкову службу в лавах Національної гвардії України, мене й призвали до Херсонської військової частини Нацгвардії. Я пишаюся тим, що захищаю Батьківщину пліч-о-пліч зі справжніми патріотами України”, – зауважує гвардієць.
Що Вам найбільше запам’яталось на херсонському напрямку, коли звільняли тимчасово окуповані Росією населені пункти?
“Пам’ятаю, як на замінованій російськими військами території, ми врятували хлопців, які наїхали на міни. А ще під час деокупації одного з населених пунктів Херсонщини, підійшла жінка, взяла мене за руки та просила: «Тільки не залишайте нас!» А літній чоловік, на очах якого росіяни вбили родину його сусідів, побачивши гвардійців, не зводив з нас очей, повних сліз радощі. Дивлячись на цих людей, я остаточно впевнився, що я – там, де маю бути”, – ділиться спогадами захисник.
Що хочете зробити одразу після Перемоги?
“Після Перемоги купатися в нашому Чорному морі, а саме – в Криму, куди хочу поїхати разом зі своїми побратимами”, – поділився однією зі своїх мрій сержант Національної гвардії.