Херсонка, квартиру якої пограбували російські військові, змушена була виїхати з міста

Херсонка Юлія під час російської окупації була змушена поїхати з міста. Чоловік та син жінки військовослужбовці, тож родину розшукували військові РФ. Коли ж після звільнення вона змогла приїхати в Херсон, то побачила у своїй квартирі виламані двері та пограбоване житло. Своєю історією Юлія поділилася з Суспільним.

В перші місяці російської окупації Юлії доводилося переховуватися в друзів і знайомих. До їхнього будинку російські військові прийшли вже через два тижні від початку окупації.

“Російські військові до нашого житла приходили часто. Сусідам вдавалося розмовами та поясненнями не допускати росіян до проникнення у квартиру, але вони таки проникли туди”, – розповіла Юлія.

Російські військові кувалдами потрощили двері її квартири.

“Це для того, аби вдавати, нібито це робиться в законний спосіб. Вони “знайшли” у квартирі бойові гранати та показово це зафіксували на очах у понятих. Вдома стояла фотографія чоловіка, він був у формі, з усіма нагородами. Росіяни забрали й фото, і нагороди. Вони спочатку самі зайшли до квартири та перебували там деякий час. А потім повернулися начебто з понятими й показово наголосили, що повертають фото та нагороди. Тільки от медалі дійсно повернули – а ордени ні”, – розказала Юлія.

Військові РФ забрали багато її речей. Шукали гроші, зброю та коштовності.

“Виникало почуття огиди від того, що хтось торкався своїми руками одягу, білизни, постелі. Коли ми приїхали в Херсон, у квартирі все було перевернуто догори дриґом. Винесли все, що являло собою будь-яку цінність. Зрозуміло, чому забрали норкову шубу, дорогоцінні прикраси, побутову техніку. Але вони не залишили навіть постіль, жодної подушки в хаті не було, навіть декоративні з дивану забрали. Ми не мали на що вночі голову покласти. Шампуні та гель для прання забрали. Маленьку сумочку, просто гарненьку річ, у яку хіба що телефон і гаманець вміщалися, просто роздерли”, – каже жінка.

Росіяни забрали ношені речі – джинси та чоботи, вживані парфуми, від яких лишилася половина флакона.

“Вони навіть забрали наручний годинник. Він хоч і робочий, але не новий, трохи потертий та пожовклий”, – каже Юлія.