Херсонська родина під час російської окупації вивезла з собою черепаху (відео)

Понад тридцять російських блокпостів вони подолали разом. Коли херсонська родина Чупія виїжджали з окупованого Росією Херсона, то всіх своїх домашніх тварин вони роздали, а червоновуху черепаху Тортика вирішили взяти з собою. Свою історію вони розповіли Суспільному.

Одинадцятирічний херсонець Артем Чупія грається зі своєю червоновухою черепахою Тортиком. З травня родина живе в Києві. Коли виїжджали з окупації всіх домашніх тварин роздали, а черепаху вирішили взяти з собою. Разом з Тортиком родина проїхала через три десятки російських блокпостів.

“Може, з того приводу, що ми їхали, а в нас на колінах стояв ще бокс із черепахою, ми доволі легко проходили російські блокпости. Бо коли тебе зупиняють люди з автоматами. Але черепаха в них цікавість викликала – казали, о, черепашка, ну їдьте”, каже Віра Чупія.

Попри міф, що черепахи повільні, Артем каже, його улюбленець бігає швидко, а ще любить дивитися на монітор, коли хлопець грає в комп’ютерні ігри, та заглядати в книгу, коли він вчить уроки.

“Я раніше черепашками не дуже цікавився. Та одного разу ми поїхали в іншу країну, і там було багато черепах. Мені так сподобалося, вони були і маленькі, і великі, я з ними плавав. І я дуже захотів черепашку. Коли ми повернулись до Херсона, я в мами просив черепашку і говорив, що я її навіть сам куплю”, розповів Артем.

Артем завжди любив тварин, говорить мама Віра. В Херсоні родина жила в приватному будинку, тож тримали багато домашніх улюбленців.

“Котика хоче – ну хай буде котик, рибки акваріумні – ну хай будуть рибки. В нас була жабка, була собачка, була пташка”,  говорить Віра Чупія.

Черепаха не вимагає особливого догляду. Але в орендованій квартирі незручно тримати контейнер із водою, тому батьки подумували віддати улюбленця. Хлопець категорично був проти. Каже для нього Тортик не лише друг, а й частинка рідного дому, за яким сумує.

“Я так до школи ставився – школа як школа, все добре. А коли перейшов до цієї школи, став сумувати за рідним навчальним закладом”,  каже Артем.

Хлопець мріє, що разом з родиною та Тортиком вони скоро повернуться у рідний Херсон, де не буде обстрілів та війни.