Херсонська спортивна школа для людей з інвалідністю працювала під час російській окупації (відео)
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну і до сьогодні школа не припинила своєї роботи. Суспільне поспілкувалось з директором Херсонської дитячої юнацької спортивної школи для дітей з інвалідністю Русланом Малашенком, якому довелось виїхати з окупованого росіянами міста.
Розкажіть, як ви працювали в російській окупації?
“Ситуація в Херсоні була дуже напруженою, люди не знали, чого чекати. Спочатку нам вдавалось об’їжджати російські блокпости. Згодом довелось розпустити колектив, а апаратуру та комп’ютери розвезли по домах”, – згадує тренер.
Тренування з яких видів спорту ви проводили?
“З легкої атлетики. Спочатку ми тренувались на стадіоні. Потім ми перенесли тренування в училище фізичної культури. Згодом прийняли рішення про локальні тренування – тренери під’їжджали на райони, де жили спортсмени”, – говорить Руслан Малашенко.
Чи приходили росіяни до тренерів?
“Це сталося пізніше, коли наші колаборанти, які очолювали сферу фізичної культури й спорту почали деяким тренерам дзвонити, щоб вмовити їх на співпрацю”, – згадує тренер.
Чому ви виїхали з Херсона і чи пропонувала Вам окупаційна влада РФ співпрацю?
“В мене дві збірниці по легкій атлетиці, одна з яких сирота і треба було її вивозти. Ми домовилися з нашим тренером збірної, щоб нас викликали на збір. І так я виїхав зі спортсменкою, і деякими тренерами, яких дозволили вивезти”, – говорить чоловік.
Скільки дітей тренувалось в школі до повномасштабного вторгнення Росії в Україну і скільки зараз залишилось?
“Ми тренували не тільки дітей. У нас школа специфічна – для людей з інвалідністю. Було десь 250 людей з інвалідністю. На даний час – 235”, – говорить тренер.
Де зараз перебувають учні школи та тренери?
“Я керівник – в Одесі, заступник – у Львівській області, бухгалтер – у Кіровоградській. Тренери в Польщі, в Штатах, у Швейцарії та Німеччині. П’ять тренерів залишились на окупованій Росією території: Каховка, Олешки, Скадовськ, Гопри. Двоє тренерів залишилися у Херсоні. На даний час очно працюю зі спортсменами тільки я. А інші тренери дистанційно працюють”, – каже Руслан.
Минулого року вихованці школи взагалі не брали участь у змаганнях?
“Майже не брали. До війни Росії проти України в нас у школі було 20 членів Збірної. Зараз у нас залишилось 14”, – говорить тренер.
У якому стані зараз база самої школи в Херсоні?
“Водноспортивна станція, третій затон річки Дніпро, знаходиться на лівобережжі Херсонщини. В якому вона зараз стані, не можу сказати. Стадіон “Спартак”, де ми проводили тренування з легкої атлетики, повністю зруйнований. Зберігся лише зал настільного тенісу”, – каже Руслан Малашенко.
Чого Вам зараз найбільше хочеться, як тренеру?
“Хочеться, щоб учні попали на Паралімпійські ігри. Це найвищий рівень тренера – довести свого учня до паралімпійських та дефлімпійських ігор”, – говорить тренер.