Ігор Кураян – корінний херсонець, протягом 30 років займався підприємницькою діяльністю у Херсоні. Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, він вступив до лав місцевої тероборони та був одним з тих, хто прийняв бій з армією РФ на Антонівському мосту. Про те, що відбувалося в ті дні на околицях міста, про погрози від російських військових та в’язницю в Севастополі Ігор Кураян розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
До широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, він активно підтримував українських військових, які воювали на сході України. Спочатку починали з облаштування адмінкордону з окупованим Росією Кримом, а вже з листопада 2014 року почали їздити в зону АТО.
“Ми проїжджали від Широкиного до Авдіївки таТорецька. Мінялися бригади на ротацію, а ми знайомилися з новими хлопцями і їздили по цих дислокаціях. З 2016 року ми їздили на фронт разом з дядею Гришею, волонтером із Херсону. Він збирав гроші, а я купував все необхідне”, – згадує волонтер.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Ігор Кураян зустрів у Херсоні й без вагань долучився до лав місцевої ТрО.
“О п’ятій ранку мене розбудили та сказали, що росіяни обстріляли Каховську ГЕС, а колони з російською технікою вже рухаються в сторону Херсону. Я зібрав речі й пішов у військкомат. І вже ввечері з автоматом ми зустрічали російську армію на Антонівському мосту”, – говорить чоловік.
Коли підрозділ Кураяна прибув до Антонівського мосту, там вже йшов бій російської армії з українськими бійцями. За кілька годин їх підрозділ натрапив на роту нацгвардійців, які повідомили, що «міст прорвали».
“Ми побачили, що від мосту відступають наші гармати та танки – вже був прорив мосту. В цей момент треба було підірвати міст, якщо це відбулося б, ми б зупинили ці війська тут, на лівому березі”, – говорить волонтер.
На запитання чому провалилась оборона Херсону. Чоловік розповідає, що спілкувався з прикордонниками, які розповіли про те, що відбувалось перед вторгненням Росії в Україну на кордоні.
“За добу до російського вторгнення до українського кордону прибуло 500 одиниць російської техніки. Їхні безпілотники розвідували шляхи. Наказ був не збивати дрони, щоб не спровокувати росіян. Але що значить не спровокувати, якщо вони порушували наш кордон, якщо вони залетіли на нашу територію, ми повинні були їх збити”, – говорить Ігор Кураян.
Наступного дня разом зі своїм підрозділом Ігор вже захищав Дар’ївський міст. Проте на той момент українські військові вже були оточені росіянами.
“Нас обстрілювали російські бронемашини. Ми через залізничний міст, по залізничним коліям поповзли й потрапили в Херсон. А частина наших тероборонівців відійшла до однієї з бригад, яка була біля Миколаєва”, – розповідає чоловік.
Вже 25 лютого в Херсоні не було працівників СБУ, прокуратури та Нацполіції. Бійці відчували себе покинутими.
“25 лютого Херсон був повністю оточений російською армією. Нас залишалося близько 500 чоловік тільки з автоматами. І ми розуміли, що шансу на те, щоб чинити реальний спротив росіянам в нас не було”, – говорить тероборонівець.
Решту місяця Ігор Кураян провів в окупованому росіянами Херсоні. Він займався розвідувальною діяльністю, ходив на проукраїнські мітинги та чекав можливості розпочати партизанську діяльність.
“У мене була зброя, близько 300 пляшок «коктейлів Молотова», гранати. Але наказ командира бригади був – ніяких дій не робити. Тому я гуртував біля себе людей, які відстали від своїх частин”, – розповідає волонтер.
На початку квітня херсонця затримали. Його звинуватили у «спробі терористичного акту та вбивстві російських військових».
“Я отримав дзвінок від командира взводу, що треба зустрітися. Прийшов на зустріч, де мене зустріли агенти ФСБ. Затримали, повезли до катівні і почали бити, катувати. Вони знали про мене все: про волонтерську діяльність, що в мене є зброя, кількість зброї”, – розказує Кураян.
Після затримання Кураян разом з військовими тероборони перебував в управлінні Національної поліції Херсонської області. Там російські військові катували полонених та проводили допити.
“Вони хотіли, щоб я з ними співпрацював, навіть пропонували стати мером Херсону. Проте я нікого не здав і ніяке співробітництво з ними не починав, нічого не підписував. Хоча мені погрожували, що вб’ють”, – згадує чоловік.
Згодом російські військові повідомили херсонцю, що відправляють його на територію підконтрольну угруповуванню «ДНР».
“Коли вийшли, я вдихнув морське повітря, почув чайок, я зрадів. Я розумів, що це Севастополь. Я дуже любив до нього їздити, але потрапив туди в’язнем”, – каже Ігор.
В’язниця, в якій Кураян перебував, була показовою. Туди приїжджали журналісти та знімали сюжети про утримання українських військовополонених.
“Вони знімали сюжет про те, як гарно почуваються українські військовополонені і я потрапив в об’єктив. Так мене впізнали в Херсоні, це дало змогу моїм рідним працювати з відповідними службами щодо мого повернення”, – каже чоловік.
Через десять днів після фільмування сюжету російськими телеканалами, чоловіка, разом з ще десятьма військовополоненими обміняли.
“Це був незапланований обмін. Нас обміняли на семеро військових РФ, прямо на полі бою біля Посад-Покровського”, – говорить тероборнівець.
В Севастополі військовополонених не катували, відбувалися лише допити, після яких вирішувалася доля полоненого. До Криму привозили й інших полонених херсонців, серед них ексочільник Херсону Володимир Миколаєнко, який з початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну теж долучився до лав ТрО.
“Я його бачив у військкоматі зі зброєю і мені тоді було дуже приємно, хоча я його достатньо критикував за його господарську діяльність в Херсоні. Проте він не втік і не сидів мовчки, а взяв зброю і пішов захищати рідне місто”, – говорить чоловік.
Разом із ним у полоні також утримували бійців «Азову», морських піхотинці, працівників Державної прикордонної служби та працівників Національної поліції з Бердянська, які відмовились співпрацювати з російськими військовими.
“З нами в камері був ще один боєць ТрО Денис Миронов. При затриманні йому зламали грудну клітку і він повільно вмирав у нашій камері. Це відбувалося протягом трьох тижнів. І потім вже в Севастополі, коли його забрали в госпіталь, він помер”, – каже волонтер.
Після російського полону українець приїхав до Миколаєва, де відновлювалась частина херсонської тероборони. Він вступив до її лав. Чоловік вже побував під Харковом і в Донецькій області. Наразі він пройшов відновлення у військовому госпіталі. Російський полон не пройшов безслідно, проте він готовий залишатись у військовій справі.
“Нам треба звільняти і Херсонську область, і Крим, і Донбас. Треба бути здоровими, щоб звільнити Україну”, – завершує військовий
Post Views: 132
