Історія родини з Таврійська, яка вирвалася з окупованого росіянами міста, але втратила батька на війні
Збройні Сили України героїчно звільняють території, окуповані російськими військами ще від лютого 2022 року. Громадяни, які знову над своїми селами та містами побачили жовто-блакитні правори, оговтуються від пережитого страху та діляться болем, якого завдала їм війна. Історією однієї родини з Таврійська ділиться NV.Life.
“До війни ми були звичайною українською родиною. Я займалася дітьми і домом: кожного дня у сусіднє містечко возила старшого сина до школи, а молодшого – в садочок. Чоловік щоденно ходив на роботу. З часом планували придбати житло”, – розповідає жінка.
Сім’я Анжели, Володимира та їхніх синів Владислава і Максима проживала у місті Таврійськ, що на Херсонщині. Їхнє містечко в перші дні окупували російські війська, тому два місяці їм доводилося пристосовуватися до нових умов життя: як психологічно, так і фізично.
“Жити в окупації – це ховатися від обстрілів, щоденно бачити військову техніку та боротися зі страхом смерті, що постійно переслідувало цивільних. В жодному разі не можна було виявляти своє незадоволення перед російськими військовими. Всі, хто хотіли вижити, повинні були підкорятися, а за найменші прояви патріотизму людей суворо карали”, – каже Анжела.
Найстрашніше на окупованій території – виживати під час обстрілів. Виїжджати в той час з міста надзвичайно небезпечно, адже в будь-який момент можна було потрапити під російські кулі.
“Кожен наш ранок починався з пошуку їжі. Черги за продуктами були величезними. Перші десять днів ми навіть не виходили на вулицю через страх, що тебе застрелять або викрадуть російські окупанти. Російські військові поводилися так, ніби вони в своєму домі. За півтора місяця російської окупації Влад навчився по звуку розрізняти, з якої зброї стріляють та як виглядає „БТР“, „Град“, „Тигр“ тощо”, – продовжує Анжела.
Сім’ї Анжели та Володимира вдалося евакуюватися на захід України в Чернівецької області.
“Коли ми приїхали в село, нам одразу повідомили, що чоловіки обов’язково повинні з’явитися у військкомат. Переховуватися вони не хотіли, а наші вмовляння та сльози також не діяли”, – згадує Анжела.
Вже на четвертий день після переїзду Володимир пішов захищати кордони та незалежність рідної держави. Після військового навчання його підрозділ відправили на Донеччину, де він сміливо виконував бойові завдання та протистояв російській армії. Та, на жаль, на полі бою його життя обірвалося. Про смерть чоловіка повідомив голова військкомату.
“Після цієї звістки я не можу бачити нічого позитивного, адже негативні емоції переповнюють мене. Це складно і дуже неприємно. Хочеться повернутися до звичного життя, як це було в мирний час, хоча це неможливо”, – каже Анжела.
Від БФ “Діти Героїв” родина отримала першочергову фінансову підтримку, а також інші види допомоги. Зокрема теплий одяг та взуття, обігрівач, можливість для дітей відвідувати курси іноземних мов, смартфон та ноутбук для онлайн-навчання, а також поїздку в дитячий табір на Закарпатті.
“Старший син навчається в школі, а у вільний час грається з друзями, які після смерті батька допомогли йому відновити його психологічний стан. Молодший син Максим ходить у садочок та дуже полюбляє автомобілі й іншу техніку”, – говорить жінка.
Підтримують сім’ю також друзі, рідні та знайомі, які не байдужі до труднощів та болю, яких завдала ця жорстока війна. Спілкуватися з такими родинами, а особливо з дітьми, буває надзвичайно морально складно.
Зараз Анжела із синами проживає у невеличкому селі в Чернівецькій області. Жінка позитивно відгукується про людей, з якими там познайомилася, адже вони стали міцною підтримкою для неї.
“Хоча нас об’єднало горе, але найбільше мене вражає людська доброта та щирість. Тут живуть люди, які по-справжньому вміють співпереживати, підтримати та допомогти”, – говорить Анжела.
Ми запитали, про що зараз мріє жінка, Анжела відповіла:
“Якщо говорити про бажання, то їх зовсім небагато – перемога, мир, власне житло та здоров’я моїх синів. Однак варто пам’ятати – правда була, є і буде з нами, тому ми неодмінно переможемо РФ, яка зі зброєю прийшла вбивати наш невинний народ”.