Мер Голої Пристані вже дев’ять місяців перебуває у полоні
Сотні цивільних і досі залишаються в полоні росіян в Херсонській області, є серед них і очільники громад, котрі попри погрози російських окупантів, не погодились співпрацювати з ними, за що й поплатились своєю волею та розлукою з родиною. Одним з них виявився мер Голої Пристані, про нього розповіла “Фактам” його дружина Ольга Бабич.
Він впродовж всієї окупації залишався у своїй громаді й був для людей чи не єдиним представником легітимної української влади. Але 28 березня військові РФ затримали його, і весь цей час від нього немає жодної звістки. За неофіційною інформацією, він знаходиться в місті Сімферополь.
“Олександра вдруге обрали головою міста у 2020 році, люди його поважали та довіряли. В день повномасштабного вторгнення – мій чоловік саме повертався з Києва, їздив у відрядження. І вже у поїзді дізнався про вибухи, про що повідомив мені. Олександр сказав, щоб я не хвилювалася, бо ніхто нічого тоді не знав і усі були дуже розгублені. Вранці після того, як чоловік приїхав до Херсону, він відразу ж вирушив до обласної військової адміністрації. Весь час чоловік завжди був з громадою, люди всі зверталися, бо більше не було до кого. Щодня Олександр записував звернення у Facebook, так інформував мешканців про ситуацію у місті. Ним були створені громадські формування, вони патрулювали місто, стежили за порядком. Двічі біля міської ради відбувались мирні проукраїнські мітинги.
Російські війська зайшли у Голу Пристань всередині березня, почались викрадення людей. А 28 березня приїхали вже за самим головою громади.
“Коли почали забирати людей, ми вирішили їхати із дітьми. Тим паче були погрози. Я лише встигла забігти додому, взяти деякі речі, документи. Чоловік нас наздогнав між Олешками й Голою Пристанню, обійняв дітей, мене, і ми поїхали в нікуди. Виїхали з міста 22 березня, довго не могли проїхати блокпости, ночували у знайомого. А вже через два дні ми прибули до Миколаєва. До того місця, де ми зараз перебуваємо, ми потрапили 26 березня. Я встигла Олександру повідомити, що у нас усе вже добре. А вранці 28 березня його вже забрали з дому, ми в цей час спілкувалися телефоном”, – розповідає дружина Олександра.