Отець Сергій Дмитрієв з Херсону на капеланській службі дев’ять років
Священник Сергій Дмитрієв із позивним “Падре” в херсонському Храмі Святої Варвари прослужив 12 років. До початку російсько-української війни 2014 року. Далі були дев’ять років капеланства. А днями отримав нову посаду. Його призначили головним капеланом Командування Сил територіальної оборони ЗСУ. На нього покладено місію – розбудувати систему капеланської служби в Силах тероборони. Про капелана розповіло видання “Вгору”.
“Підрозділ без капелана – не є боєздатним”. Цю цитату одного з американських генералів Сергій Дмитрієв наводить одразу на початку нашої розмови. Щоби пояснити, що капелан на війні – це не просто священник, це людина-місток між бійцем, психологом, командиром і Богом.
“Капелан на війні не бере до рук зброї, ми не беремо участь у штурмах. Місія священника на фронті – підвищувати мотивацію бійця”, – розповідає “Падре”.
Сергій Дмитрієв був і в Бахмуті, і в Авдіївці, і під Кремінною. На всіх напрямках фронту. Його храми – це військові намети, опорні пункти, донецькі та луганські степи, де військові несуть службу. На сьогодні, є велика потреба в капеланах.
“З ухваленням “Закону про капеланство” до кандидатів значно підвищилися вимоги. Не всі можуть потрапити до війська. Має значення і вік, і військовий вишкіл, і офіцерське звання”, – каже Дмитрієв.
Капеланська служба веде набір та навчання капеланів. І цю роботу Сергій Дмитрієв тепер посилить на новій посаді – головного капелана Тероборони.
“Сили тероборони формуються за територіальним принципом, тож тут буде дуже важливою роль священників місцевих громад. Це робота не лише з військовими, це робота і з їхніми родинами, з родинами полонених, зниклих безвісти, загиблих. Ми будемо брати досвід, здобутий капеланами впродовж дев’яти років війни, поєднувати це із західним досвідом”, – зазначає капелан.
До роботи запрошують капеланів або священників різних релігійних об’єднань. Якщо в підрозділі більшість мусульмани, то шукають капелана мусульманина. Якщо юдеї – рабина.
“Потрібні капелани будь-якої конфесії. Важливо, щоби бійці бачили капеланом представника їхньої культури, традиції. Ми не забороняємо в щось вірити. Виняток – московський патріархат. Капеланів із московського патріархату в нас не буде”, – говорить капелан.
До священників московського патріархату в Сергія Дмитрієва – особливе ставлення. Хоча 18 років сам прослужив у цьому патріархаті. Та після анексії Криму – більше не зміг. Перейшов до УПЦ Київського патріархату та перевів до нього свою парафію в Херсоні. Під час російської окупації міста його Церкву святої великомучениці Варвари, у якій Сергій Дмитрієв служив настоятелем 12 років, захопив представник московського патріархату.
“Він прийшов з окупаційною владою РФ в Храм, зі зброєю і намагався проводити там Богослужіння. Парафіянам він розказував, що документи України тут не діють. І перереєстрував Храм за російським законодавством. Але після звільнення Херсона ми відновили справедливість та повернули церкву в Україну”, – каже капелан.
Ще Сергій Дмитрієв опікується реабілітаційним притулком для жінок та дівчат, що постраждали під час війни від насильства та тортур росіян. Центр перенесли з Херсона до одного з гірських сіл на Франківщині. Задля безпеки.
“У шелтері гарантують постраждалим жінкам анонімність та повну конфіденційність. З постраждалими працюють медики, психологи. У разі потреби жінкам безоплатно надають ліки, проводять операції”, – каже Сергій Дмитрієв.
Організація забезпечує евакуацію жінок з дітьми зі звільнених від російських окупантів територій і гарантує комфортне проживання в шелтері.
Ми всі віримо у вічне життя, але до перемоги доживуть не всі. І як би це скорботно не звучало, це треба розуміти й головне – не опускати руки. Робити все, щоби наблизити перемогу: казати добрі слова один одному, радіти кожній хвилині й не опускати руки. Бо перемагають ті, хто сильний духом.