Школярка з Херсону написала вірш про Росію і виграла Олімпіаду геніїв у США
Попри присутність російських окупантів на вулицях Херсону, Поліна продовжувала створювати свій конкурсний проєкт для міжнародного конкурсу Олімпіада геніїв в США – поезію англійською мовою на тему екологічних викликів перед людством. Як без зв’язку школярка змогла навчатися та врешті вперше в історії України здобути найвищу нагороду на Олімпіаді геніїв у категорії Креативне письмо, Поліна Козлова розповіла Фактам ICTV.
Поліно, ти зустріла повномасштабну війну в Україні. Які плани ти будувала на 2022 рік до вторгнення Росії в Україну?
“Найперше я хотіла успішно перейти до випускного класу. Я вже розмірковувала над майбутньою професією: мені цікаві іноземні мови, а ще економіка. Я продовжувала займатися науковими проєктами. Це були роботи для конкурсів від Малої академії наук на тему туристичного розвитку мого рідного регіону – Херсонщини. А в січні я зареєструвалася на конкурс Олімпіада геніїв й активно розробляла свою нову роботу, яку туди планувала подати”.
Як у лютому 2022 року ти сприйняла той факт, що опинилася в російській окупації?
“Ми не виїхали в лютому з під російської окупації, бо в нас є літні родичі, про яких треба було подбати. Ми з мамою та братом двічі намагалися виїхати, але нас не випускали росіяни. За три місяці, доки я була в російській окупації, я майже не виходила на вулицю”.
Як вдалося продовжити навчання і роботу над екопроєктом?
“Власне, навчання і робота над науковим проєктом тримали мене при тямі. Плюс підготовка до участі в конкурсі від МАН дала мені якісь сили. Коли ми закінчили семестр і у травні я завершила проєкт, я просто знову опинилася наодинці зі своїми страхами і ненавистю до росіян”.
Вірш Garbage State, що ти створила в російській окупації, приніс історичну для України перемогу на міжнародній Олімпіаді геніїв. Що надихнуло написати його саме таким у тих обставинах?
“Це вірш про країну-смітник, і кожен громадянин цієї країни має паспорт країни-смітника. Є таке реальне наукове поняття, як тихоокеанська сміттєва пляма”.
Як тривала робота над проєктом? Як ти врешті подала його на конкурс без зв’язку та під контролем російських окупантів у місті?
“Це не просто було написання вірша. Кожен проєкт треба було представити у відеоформаті з презентацією – змонтувати динамічний ролик. І тут я: в російській окупації, лише з одним телефоном у руках і майже без інтернету. Я досить довго сиділа у своїй кімнаті, готувала сценарій, слайди презентації, знімала, а потім ще довше завантажувала програму для монтажу, монтувала, та врешті доробила цей проєкт”.
Як ти дізналася про свою перемогу?
“Я дивилася онлайн-трансляцію з церемонії нагородження, коли вже виїхала з Херсону. Дуже довго йшов ефір, і мене ніде не оголосили. Але після вітальних слів і концертних виступів я почула своє ім’я в категорії гран-прі. Її спеціально залишили на кінець”.
Після того, як ти виїхала з окупованого Росією Херсону, де ти живеш і навчаєшся весь цей час?
“Я приїхала до Канади. Важко займатися проєктами далеко від дому. Розрадою для мене є нове захоплення – створення документальних фільмів про Україну. Але мені дуже погано далеко від Херсону, і мене дуже хвилює те, що його досі обстрілюють”.
Як війна змінила тебе і твоїх однолітків?
“Ми стали сильнішими, навчилися ухвалювати рішення самостійно”.
Які вірші ти пишеш зараз, після року повномасштабної війни в Україні?
“Пишу про свій сум за домом, українську історію, про війну, про любов теж. Про Голодомор нещодавно з’явилися рядки”.
Які твої цілі тепер, рівно за рік після того, що сталося?
“Я мрію повернутися додому, де буде безпечно, де я зможу навчатися, вступити в університет у Харкові. Я би дуже хотіла надалі створювати наукові проєкти на тему екології, зокрема в контексті наслідків війни для українського природного середовища. І загалом зараз будь-який проєкт, яким я займаюся, буде присвячений Україні: її минулому і сучасному, нашій культурі, мові. Я буду це показувати тут, за кордоном, аби про Україну знали й чули всюди”.