Син офіцера, молодший сержант Євген кілька разів приміряв військовий однострій, але доля повертала його до цивільного життя

Вперше ще школярем Євген вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Провчився там близько пів року і вирішив, що це не його. Згодом Євген вдруге захопився ідеєю пов’язати своє життя з військом, уклавши в 2007 році трирічний контракт з однією із частин  ЗС України. Але коли термін контракту збіг, юнак знов повернувся до цивільного життя. Та ось настало 24 лютого 2022 року, і вже наступного дня Євген добровільно прибув до військкомату. І відтоді він вже понад рік воює на найзапекліших ділянках російсько-українського фронту командиром БМ-21 «Град». Про свій бойовий і життєвий шлях військовий розповів кореспонденту АрміяІnform.

Напевно, в дитинстві не думав, що колись, доведеться бути командир БМ-21 «Град»?

“Звісно, що не думав. Щоправда, в дитинстві волів одягнути однострій.  Я ж з родини військових. Батько був офіцером, звільнився у званні майора. Дідусь мужньо бив нацистських загарбників на полях Другої світової війни. Тож було з кого брати приклад”, – говорить військовий.

Але військовий однострій все-таки одягнути довелося. Напевно, не про таку, политу свинцевим дощем, а про мирну службу ти мріяв, коли волів стати військовим?

“Військовий – це та людина, яка має захищати свою країну зі зброєю в руках. Тож вона завжди має пам’ятати про те, що будь-якої миті мирний час може перетворитися на воєнний. Так, звісно, що краще служити в мирних умовах. До речі, такий досвід у мене був, коли з 2007 року по 2010 рік я проходив службу за контрактом, тоді був навідником реактивної системи залпового вогню БМ-30 «Смерч», – розповідає Євген.

Чи знадобилися тобі знання й навички, здобуті на посаді навідника РСЗВ «Смерч», враховуючи те, що нині ти є командиром БМ-21 «Град»?

“На службу я потрапив до артилерійської частини на посаду навідника. Щодо займаної посади, то за весь період служби я отримав непогані теоретичні та практичні знання. І ці знання мені знадобилися під час нинішньої широкомасштабної війни. Так, між «Смерчем» і «Градом», звісно, є відмінності. Зокрема, щодо калібру, дальності стрільби, площі ураження. У цьому сенсі «Смерч» більш руйнівна та потужна зброя”, – каже Євген.

Але в лютому 2022 року ти зробив ще один свідомий вибір, коли після початку російського широкомасштабного вторгнення в Україну одразу добровільно пішов до військкомату і став на захист Батьківщини. Як це було та як розпочиналася твоя служба понад рік тому?

“Ще до початку нападу для себе вирішив, що якщо російська армія піде на Україну неприхованою широкомасштабною війною, обов’язково повернуся до війська. Про те, що Росія напала на Україну дізнався, коли вранці 24 лютого їхав на роботу. Зайшов на підприємство, відмітився та повідомив керівництву, що вирушаю на фронт. А вранці 25 лютого був вже в Територіальному центрі комплектування. Офіцери подивилася на мою обліково-військову спеціальність та невипадково відправили на службу навідником до окремої механізованої бригади. Кілька днів пробули в Одесі, де тривало доукомплектування частини, а потім відрядили на південь України, там ми і перебували до грудня, спочатку обороняючи, а згодом визволяючи свої території”, – говорить командир.

Тобто майже весь минулий рік ти провів у боях?

“Нас відразу перекинули під Снігурівку, в бік Баштанки, де точилися найзапекліші бої з російськими окупантами. Тоді, навесні 2022 року, спати доводилося лише по кілька годин на добу. Весь час ми перебували в боях, стримуючи натиск російських військ, які намагалися захопити Миколаївщину. Наші «Гради» тоді працювали безперервно”, – згадує Євген.

А де важче доводилося працювати тобі як артилеристу: в обороні чи в наступі?

“У нашій ситуації, напевно, було важче в обороні. Коли тривав наступ, ми вже накопичили досить велику кількість озброєння, техніки та боєприпасів. Загалом ми на одному місці більше кількох хвилин не засиджуємося. І від того, як швидко ти виконаєш свою роботу та здійсниш «перекат», залежить як життя нашої обслуги, так і наших побратимів, яких ми маємо прикривати вогнем артилерії”, – розказує військовий.

«Град» –  дуже потужна зброя. Кожен може працювати на ній, чи задля цього людина має володіти якимись особливими якостями?

“Вважаю, що стати частиною обслуги «Град» може кожний. Так, добре вивчити теорію, це одне. Але потрібна ще й практика, коли відпрацьовується моторика рук, і людина поступово до автоматизму доводить свої дії щодо зарядження боєприпасів та наведення й корегування вогню. Ну і, звісно, артилерист має робити свою роботу з головою на плечах та з холодним розумом. А загалом завдяки бажанню людина може опанувати навички ведення вогню із РСЗВ «Град» десь за два тижні”, – поясноє артилерист.

А що є головною ціллю для БМ-21 «Град»?

“Загалом реактивна система «Град» призначена для вогневої підтримки механізованих підрозділів, ураження живої сили, бронетранспортерів та неброньованої техніки противника, його командних пунктів, польових укріплень, артилерійських і мінометних батарей. Інколи освітлювати поле бою та створювати осередки загоряння. Ведучи бойові дії і на півдні, і на сході, з відстані близько 20 км нам доводилося накривати  бліндажі, окопи та російські склади, знищувати російську бронетехніку, автомобільні колони та навіть переправи”, – розповідає артилерист.

Ваша частина перебувала на півдні до грудня, потім вас передислокували на схід? Як можна порівняти ситуацію щодо інтенсивності боїв?

“Після визволення правобережжя Херсонщини нас передислокували на Донеччину. Там, поблизу Соледара, ми і зустріли в боях Новий рік. Бої тоді точилися там дуже запеклі. Напевно, якоюсь мірою на сході було навіть важче, ніж на півдні. Я б не став називати російську армію дурачками, «вагнерівцями» або зеками ними керували грамотні офіцери, а в перших іншого вибору й не було, ніж лізти вперед, відволікаючи увагу і нашої артилерії, і піхоти. А потім російські війська крили наші позиції артилерією. Ми, звісно, як могли, відповідали, підміняючи одне одного”, – знадує Євген.

Чим зараз займаєтеся, перебуваючи на відновленні та на чому зосереджені ваші думки?

“Нині наша увага сконцентрована на доукомплектуванні особовим складом, його навчанні, ремонті техніки та постановці бойових завдань. А думки зосереджені на якнайшвидшому визволенні всієї нашої території від російських загарбників. Я б, приміром, знов повернувся до Криму, де кілька разів бував на відпочинку. До Уральських гір ми гнати росіян не збираємося, а от свою територію обов’язково повинні очистити від російської навали”, – завершує розповідь Євген.