Військовослужбовець розказав про бої за Херсонщину та своє усвідомлення війни (відео)

Артем, офіцер Збройних сил України, брав участь в боях за Херсон, до того два роки воював на Донецькому напрямку. Свою історію військовослужбовець розповів журналісту Юрію Бутусову.

У 2019 році Артем закінчив військову академію. На той момент Артему був 21 рік. На початку служби в АТО, Артем ще не здогадувався, що таке справжня війна. Однак, він жодного разу не пошкодував про свій вибір професії. А в 2022 році військовослужбовець до останнього не вірив у можливість початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

“Зранку 24 лютого 2022 року, я спокійно прокинувся та поїхав з бригадою на бойове завдання. Тільки після дзвінка командира і його повідомлення, що ми потрапили в оточення, я зрозумів, що це війна. В той день я вже прощався з життям, оскільки нам бракувало необхідного озброєння для виходу з російського оточення”, – згадує Артем.

З першого ж пострілу військовому вдалося знищити російську БМП, після чого Артем відчув рішучу впевненість у неминучій перемозі.

“Бій був важким, в нашому розпорядженні не було жодної гранати, тільки стрілецька зброя. Того дня було багато загиблих та поранених. На підмогу нашим військовим прийшли танки, яким і вдалось прорвати російську блокаду та приїхати на Антонівський міст”, – говорить військовослужбовець.

Після важкого бою Артем був знесилений, його долали важкі думки про смерть побратимів та нестачу озброєння. На той час у військових не було жодного виду озброєння, яке могло би протистояти російській авіації.

“На той момент моя дружина була вагітна, що ще більше надавало мені сил боротися. Ми тоді змушені були виходити з Херсона в цивільному одязі, оскільки через нестачу озброєння та техніки не було сенсу продовжувати нерівний бій. Місцеве населення дуже допомагало, жителі надавали свій власний транспорт, годували нас”, – каже Артем.

Коли ж росіяни зайняли позицію стійкої оборони, наші військові почали розробляти тактику боротьби з окупантами.

“Ми вчились воювати власними жертвами”, – згадує Артем.

Співвідношення російської артилерії до нашої  було не на нашу користь.

“Нам поступила команда просуватися, тоді ми ще не знали про наказ Міністра оборони Російської Федерації відступати з території Херсонщини”, – каже військовослужбовець.

Вони буквально йшли по п’ятах за росіянами, чули, як ті підривали свої бліндажі.

“Коли ми заходили в звільнені села, були вкрай розчулені неймовірною радістю місцевого населення. Люди обіймали нас, фотографували, дарували квіти, пропонували їжу та ночівлю. При цьому військові все ще мали перед собою задачу зачистити населені пункті від російських військових”, – говорить Артем.

Емоції людей у щойно деокупованих населених пунктах були варті тих надзвичайних зусиль, які довелось докласти для визволення українських територій.

“Я радий, що українці мають змогу насолоджуватись життям, адже саме задля цього ми працюємо”, – каже військовий.