“Він казав, що все буде добре”, – історія оборонця Бузкового парку
Сергій Хандусенко служив в Нацгвардії за контрактом майже 15 років. З 2014-го він їздив на ротації в АТО, мав статус учасника бойових дій. У 2019 році контракт Сергія закінчився і дружина Надія попросила його не продовжувати. Сергій залишився в рідному селі Станіславі, працював на тракторі. Але без служби не зміг. 14 січня 2022 року він підписав контракт з військовою частиною А7360 сил територіальної оборони Білозерщини й став штаб-сержантом 194 батальйону. Його історію розповідає Суспільне.
— 23 лютого у мене був день народження, — пригадує Надія. — Ми відсвяткували в родинному колі, а на ранок 24 лютого я прокинулася, тому що почула, як він почав збиратися. Я запитала, куди він. “Ти що, не чула? Війна почалася”, — відповів Сергій.
Надійшов дзвінок з частини й він поїхав. Повернувся наступного дня. Сказав, начальство наказало їм розійтися, спалити одяг, закопати документи та сховатися, куди хто хоче. Чоловік був дуже напружений. Переночував, а наступного ранку йому зателефонувала співслуживиця і повідомила, що військові збираються в Херсоні, що він має їхати в місто і дорогою забрати на машині інших побратимів. Так він і зробив. Коли Сергій дзвонив мені вже з Херсона, то казав, що роботи багато, що багато хлопців поприходило, їх треба навчати. Їм видали зброю, але не всі могли нею користуватися. Форми не було, броніки були не у всіх, патрони до зброї не підходили. Він казав, що все буде добре, що ми стримаємо росіян. Але непрямо готував мене до того, що може не повернутися.
1 березня Сергій востаннє зідзвонювався з Надією. Сказав, що буде зайнятий того дня і набере її пізніше. Приблизно об 11 ранку Надія сама почала дзвонити співслуживцям чоловіка. Їй повідомили, що частина людей була в парку, вони вийшли на звʼязок, але наразі переховуються, а що з рештою — невідомо.
Близько першої години Надія все ж додзвонилася на номер Сергія. Слухавку взяв невідомий чоловік, який розповів — так, у парку лежить Сергій Хандусенко, при ньому є паспорт, він мертвий, можливо, доведеться везти в морг, але якщо Надія хоче забрати тіло, мусить бути обережна, бо на Сергії висить граната.
— Далі він сказав, що кладе телефон і йде. Я просила забрати телефон з собою, викликати швидку, але він відповів, що вона уже не потрібна. Я обдзвонювала лікарні, морги, просила знайомих знайти чоловіка. Ніхто нічого сказати не міг.
