Виковиряли з землі: тероборонівець з Херсона розказав про бої за місто
Ротний 124 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ розказав про перші бої за Херсон. Вранці 24-го лютого ротний Михайло Балюк за тривогою прибув у штаб батальйону Херсонської бригади Сил тероборони ЗСУ. Каже, що того дня у херсонців була висока мотивація боронити місто. Його історію розказали на сторінці Оперативного командування “Південь”.
Одним з добровольців у його роті був 17-річний юнак. Командир не хотів його приймати до підрозділу, але той вже отримав зброю і пояснював: «Мені дуже страшно, але я все одно вас не кину». Каже, від цих слів у Балюка пішов мороз по шкірі.
Того ж дня «Лиман» висунувся в район Антонівського мосту. У той час через Дніпро з оточення виходила 59 окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка бійці Сил тероборони Херсона мали допомогти переправитися військам на правий берег.
Під час цього бою рота потрапила під ворожий авіаудар. Інший ротний – «Береза» отримав поранення. Дісталося і Балюку.
«Пам’ятаю: лежу в болоті весь, полапав – ніби цілий не пробитий, але дихати не можу. Давай кричати «Лиман». І всі до мене, виковиряли з землі».
На зустріч окупантам свою роту командир вивів і 1 березня. Того дня росіяни заходили в Херсон з кількох напрямків. Бійці «Лимана» тримали оборону в районі ТРЦ Фабрика. Проте втриматися проти танків не змогли.
Уже під час окупації міста ротний намагався вийти на вільну територію. Але в одному населеному пункті області його затримали росіяни. Він потрапив «на підвал».
«Я не думав, що ми з цього підвалу вийдемо живими. Свято було велике. Блок цигарок за ніч з хлопцем скурили», – розповідає командир.
Наступного ранку росіяни випустили Балюка, так і не з’ясувавши, кого затримали. Після цього він тиждень лікувався, а далі почав партизанити. За цей час довелося поміняти 4 квартири, росіяни йшли по п’ятам. Довелося знову виходити з Херсона і приєднатися до херсонського батальйону у Миколаєві.
Після війни ротний планує написати книжку про війну. Сподівається, що допоможе дружина – вчителька. А поки буде воювати до остаточної перемоги.
Свою мотивацію пояснює просто: «У мене загинула мама під час обстрілу. У мене багато питань до цих “собак”».
