Як туристичний центр в Херсоні став символом спротиву
Брати Павло та Олексій Білецькі з Херсону вісім років успішно розвивали власний центр туризму “ХерсОN”. Вторгнення росіян перекреслило професійні мрії, змусивши кинути всі сили та енергію на волонтерську діяльність. Павло Білецький розповів для сайту новин про бізнес the page про те, як офіс компанії перетворився на call-центр, що приймав запити про допомогу від містян, як гіди розвішували українську символіку у місті.
О пʼятій ранку Павло Білецький мав пірнати у море в Єгипті. Думаючи про все це, на світанку 24 лютого Павло закинув спорядження до машини, і група виїхала на узбережжя. Але пірнати ніхто не став. На телефони українців почали приходити страшні сповіщення – про вибухи у різних містах України та про те, що російська армія наступала вже з усіх боків. Так для Білецького почалася повномасштабна війна. В Херсоні залишалися його батьки, молодший брат та вагітна дружина.
“Забувши про дайвінг я зв’язався з рідними та переконався, що з ними все гаразд. Відразу виїхати до України я не зміг, але це не завадило мені повноцінно зануритись у нову реальність свого міста. Вже 25 лютого ми з братом, командою та партнерами по бізнесу запустили волонтерські процеси. З перших днів вся робота зосередилася на підтримці цивільного населення. Офіс агенції перетворився на call-центр: тут приймали запити від людей на ліки та їжу, які передавали потім до міської ради, куди стікалася вся волонтерська допомога. Брати Білецькі також взялися координувати безкоштовне харчування для мешканців міста, це вдалося зробити завдяки напрацьованим за роки зв’язкам з рестораторами та фермерами. Загалом вони змогли забезпечити херсонців понад 180 тис. порцій їжі”, – згадує Павло.
Після окупації міста команда центру проводила акції спротиву. Гіди самотужки розвішували у Херсоні українську символіку. Так в руках у князя Потьомкіна з’явився жовто-блакитний прапор. 
“У середині березня я нарешті дістався України. Шлях з Єгипту додому був довгий – через закрите небо довелося їхати через Австрію та Польщу. Прямувати до Херсону сенсу не було – місто вже було окуповане, тож моя родина вирішила переїхати в Одесу”, – розповідає чоловік.
Після вторгнення брати повністю сконцентрувалися на волонтерській діяльності, згодом зосередившись на допомозі військовим, усі потреби яких держава задовольнити не могла.
“Ми провели декілька благодійних екскурсій Одесою, щоб зібрати кошти. Але ми розуміли, що масово проводити екскурсії у таких обставинах не можемо. Це небезпечно. Тому ми поставили цей напрям на паузу. Ми вирішили продавати нашу фірмову в’ялену рибу і загалом це стало основним джерелом нашого доходу”, – згадує підприємець.
Частина зароблених грошей йде на підтримку команди, решту спрямовують на волонтерські потреби. Тільки за листопад завдяки в’яленій рибі вдалось акумулювати приблизно 40 тис. грн на підтримку ЗСУ. Гроші для придбання теплого військового одягу та спорядження у братів виходить збирати також завдяки продажу символічних турів до Чорнобаївки.
