Херсонець підбурював російських окупантів запроторити до катівні свою колишню дружину та дітей

Під час російської окупації в Херсоні колишній співробітник Служби безпеки України підбурював російських окупантів запроторити до катівні свою колишню дружину та дітей. Про це написало видання Вгору.

Під час російської окупації Херсона Володимир, співробітник Служби безпеки України у відставці, написав заяву в так звану “поліцію”, що його колишня дружина Світлана, старший син Дмитро та невістка Юлія – проукраїнськи налаштовані громадяни. За словами Світлани, він пішов із родини з власної ініціативи вісім років тому.

“Вперше росіяни прийшли до нас 13 березня. У них, мабуть, були списки колишніх співробітників СБУ, бо шукали саме Володимира. Я пояснила, що ми давно розлучені. А коли вони пішли, ми повідомили колишньому чоловіку про їх візит і що вони нам дали час до завтра, щоб ми його знайшли та доставили для розмови. А він відповів, що нам нацистам ще не таке буде”, – розповідає Світлана.

Російські окупанти тоді ще побоювалися спротиву херсонців. Проте з часом скинули маски. Дідуся, який мешкає неподалік від Світлани, побили лише за те, що той – колишній вертолітник. Навідувалися до сусідки, яка з донькою та онукою виїхали з міста, але зять залишився в Херсоні. Він був волонтером, блогером. Він десь переховувався, а росіяни ламали замки обшукували та грабували будинок. Знайомого старшого сина Світлани зупинили на вулиці та запроторили до катівні. За кілька діб відпустили, але після катівні на хлопцеві живого місця не було.

“До нас почала приходити поштарка, яка приносила Володимирові пенсію від росіян. В заяві він вказав нашу адресу, а сам не приходив на пошту. Ми домовилися, що ту пенсію поштарка залишить у нас і ми йому передамо ці рублі. Наступного дня прибігла поштарка, просила повернути їй гроші. Виявляється, він прийшов на пошту та влаштував там скандал. Поштарка тоді віддала свої власні кошти, щоби той вгамувався. За словами поштарки, він заявив, що має на меті запроторити нас до катівні”, – продовжує Світлана.

Світлані стало дуже страшно, не стільки за себе, як за Дмитра та Юлю. Думала вмовити їх кудись переїхати. Бо якщо взагалі нікого з мешканців будинку не буде, – будуть шукати всіх, а будинок розграбують.

“Тоді в Херсоні світла не було. Але в нас працював генератор і можна було через камеру спостереження бачити, що відбувається перед парканом. Побачили автівку російської “поліції” та двох озброєних автоматами чоловіків у чорному одязі, які грюкали в наші ворота. Довелося відчинити”, – продовжує жінка.

Вони сiм’ї повідомили, що Володимир звернувся до них із заявою, що колишня дружина вкрала його пенсію і загалом всі члени родини – проукраїнські активісти.

“Нам ту заяву показали, проте, прочитати не дали. Просто повідомили в чому нас звинувачують. Один із тих поліціянтів ставився до нас офіційно. Але інший зненацька запитав: «Ви – мати Артема?», – Я підтвердила. Виявилося, що то колишній однокласник мого сина. Він опитав нас щодо «крадіжки» пенсії Володимира. Після того зателефонував йому, спитав: «Вам гроші віддали?». Не чула, що той відповів, але, судячи з усього, підтвердив. Після чого той вони поїхали. А ми з того часу кожну секунду очікували, що знову погрюкають у ворота, та заберуть нас до катівні і ми більше додому не повернемося” – згадує пережите пані Світлана

Їх врятувало звільнення міста, бо коли росіяни втікали, їм було вже не до заяви Володимира. Світлана була впевнена, що колишній чоловік втік із міста разом із росіянами, з якими він так потоваришував. Але виявилося, чоловік залишився в місті й знов вихваляється тим, що був співробітником СБУ.