Наталія Гуменюк розказала, про особливості операції по звільненню Херсона

Рік тому російські війська увірвались на територію Херсонської області, за кілька днів її захопили повністю. Першого березня в російській окупації опинився Херсон. З того часу жителі регіону чекали на звільнення. А Сили оборони працювали, знищуючи сили та техніку Росії на окупованих територіях. Стратегія, яку вибудували військові, дозволила звільнили Херсон без руйнувань. Як це відбувалось і що відбувається на лівобережжі зараз, Суспільне розпитало у керівниці Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони та охорони півдня Наталії Гуменюк.

Операція по звільненню Херсона проходила під великим суспільним тиском, бо всі чекали активного контрнаступу. Особливо люди, які опинились в російській окупації. Їм було психологічно важко знаходитись під владою російських окупантів і Сили оборони це усвідомлювали, але географія місцевості, в якій доводилось вести бойові дії, була дуже складною, тому просування військ уповільнювалось.

“Це відкриті степи, серед яких неможливо заховатися, неможливо використати елементи ландшафту, як захисні. Саме тому доводилося працювати дуже багато дистанційно – те, що ми називаємо контрбатарейною боротьбою, щоб зачистити місцевість від ворога на великій відстані. Щоб потім по ній могла просунутися наша техніка і наші основні сили”, – розповідає Наталія.

Тому контрнаступ був розтягнутий у часі і називає один з ключових моментів – виснаження потужностей, сил і морального стану росіян.

“Звільнення Херсона, як такого і не було. Ми так спланували свої дії, що ворог був змушений вдатися до втечі. Стратегія військ півдня взагалі, починаючи з острова Зміїний, і далі протягом визволення територій на правому березі, якраз до цього і призводила. Ми будували її так, щоб Росія, втративши сили, ресурси, можливості підтягувати логістику і, побоюючись бути затиснутою в лещата, втекла”, – каже Гуменюк.

Військові РФ залишили Херсон самі, втекли під тиском заходів, які організували Сили оборони. Це сталося тоді, коли українські війська навіть ще не наблизились до самого міста, вони боялись бути знищеними.

“Ми перерізали їм логістичні шляхи, але зберегли мости, бо від цього залежало і наше просування. Коли ми проводити контрнаступальні заходи, ми руйнували плани росіян, але не руйнували критичну інфраструктуру. Ми не розбивали дамбу, хоча вони постійно готували людей до того, що ми можемо зробити такий варварський вчинок. Ми не руйнували самі мости, ми руйнували їхні спроможності: тобто ми приводили мости в такий стан, що їх не можна було використовувати для переміщення боєприпасів і техніки”, – розповіла Наталія.

Днем звільнення Херсона офіційно стало 11 листопада, коли українські військові відкрито увійшли в місто. Наразі в Херсоні тривають стабілізаційні заходи. В області також, на звільнених територіях, ще можуть знаходитись кадрові військові, завербовані цивільні, які мають певні доручення від російської окупаційної влади.

“Вони там, щоб проводити диверсії, робити інформаційні вкиди серед місцевого населення. В умовах гібридної війни навіть один такий елемент – це вже багато. Це говорить про те, що вони сподіваються, що їхня робота може бути успішною”, – сказала Гуменюк.

На лівому березі російські війська продовжують маневрувати та підтягувати туди ресурси, але Сили оборони все тримають під контролем. Те, що зараз відбувається на лівобережжі, це результат роботи українських військ.

“Ми знищили декілька пунктів базування особового складу, російської техніки та боєкомплектів. Російські окупанти відчули суттєвий брак людського ресурсу і підтягнули на лівобережжя мобілізованих. Але техніку в тому обсязі, який би вони хотіли, підтягнути не можуть – ми тримаємо під вогневим контролем логістичні та транспортні шляхи”, – повідомила Наталія Гуменюк.

Російська армія накопичує техніку на Мелітопольському напрямку в районі Бердянська, далі – не ризикують, бо українські війська контролюють території та росіяни не хочуть ризикувати. Також, мобілізаційні ресурси росіяни кидають у бік Запоріжжя, хочуть ущільнити свою оборону.

“Зараз їх пріоритетом все ж таки є східний напрямок. А на півдні поки що це оборонні заходи. Продовжують облаштовувати оборонні рубежі глибше, у напрямку Кримського півострову. І тероризують жителів і лівобережжя, і правобережжя. Обстрілюють з реактивних систем залпового вогню, мінометів, артилерії та танків. Вони намагаються розлютити людей, виснажити їх психіку і переконати в тому, що Сили оборони нездатні їх захистити ні на одному березі, ні на іншому”, – розповіла Гуменюк.

Сили оборони не можуть ефективно і швидко провести зачистку територій, тому що російська армія ховається за мирними жителями. Тому вони працюють точково і тоді, коли мають підтверджені дані.

“Ми не б’ємо по цивільних об’єктах, ми не б’ємо по об’єктах критичної інфраструктури, ми не знищуємо навіть житлові квартали, куди заселяються російські окупанти, витісняючи звідти місцевих мешканців. Ми працюємо іншим способом – виявляємо пункти їх зосередження, переконуємось, що поблизу немає місцевих, тільки тоді відбувається ця робота. А це в часовому проміжку уповільнює роботу”, – каже Наталія Гуменюк.

Наразі ситуація на лівобережжі складна, російські окупанти постійно тиснуть на місцевих жителів, змушують брати паспорти РФ, розшукують активістів. Всі розуміють, що для багатьох людей отримання російського паспорта – це питання виживання.

“Росіяни погрожують, що без паспорта російські жителі лівобережжя не будуть отримувати соціальні виплати, пенсії, що вони не будуть працювати в якихось бюджетних установах, що їх всіх звільнять. Людей змушують перереєстровувати власність квартири, будинки, автомобілі за російським законодавством, інакше погрожують все відібрати. Роблять все для того, щоб люди взяли їхні паспорти”, – розповіла Гуменюк

Насправді російські військові не довіряють місцевим жителям, навіть тим, хто отримав російський паспорт. Вони всіх вважають потенційними зрадниками, тими, хто чекає на ЗСУ.