Український військовий розповів про день звільнення Херсона (Відео)

Фото з площі Свободи в Херсоні, після його звільнення, військовослужбовець 63-ї окремої механізованої бригади Микита Борисов називає безцінним. На ньому повною мірою відображені емоції, які він відчув під час зустрічі з мешканцями міста, яке вісім з половиною місяців перебувало в російській окупації. Микита – один з військових, хто першим зайшов у Херсон. Суспільне поспілкувавшись з Микитою написало, як все відбувалось.

“Шлях до Херсона був доволі легким. Окупанти відступали і нам не довелося брати участі в боях. Ми просто потихеньку просувались до Херсона”, – згадує Микита.

 Навколишні села та шляхи росіяни замінували повністю.

“Я весь час був на напрямку Снігурівки Миколаївської області. Десь дев’ятого листопада нам сказали, що російська армія відходить. Ми одразу сіли в машини та поїхали за ними. Все було дуже заміновано. Згадую Благодатне, там як павутина все було, в мінах: протипіхотних, протитанкових. Важко було крок ступити”, – каже військовий.

10 листопада Микита, разом з товаришами по службі зайшли в Снігурівку і поїхали на херсонський напрямок в розвідку, обстежували покинуті позиції російської армії. Наступного дня, 11 листопада зранку теж розвідували ситуацію в навколишніх селах. Пройшли декілька сіл, коли один з командирів каже:

“Ну що хлопці, поїхали на Херсон? Тоді ми вже розуміли, що ворог відходить. І ми потихеньку поїхали. Коли ми заїжджали на околиці Херсона в Наддніпрянське, а в нас розпізнавальних знаків не було на автомобілях. Тобто, не зрозуміло чи українці, чи росіяни. Ми їхали, а люди просто ховалися в будинки, вони не розуміли, що коїться”, – розповідає Микита.

Прапор на машині вивісили, коли заїхали у середмістя.

“Вийшли, обіймалися, цілувалися з людьми. Це був один з найкращих моментів, якщо чесно, в моєму житті. Це була така ейфорія, що декілька днів ми з хлопцями ходили в піднесеному настрої. Це було неймовірно”, – ділиться Микита.

Дуже багато людей підходити із одним запитанням:

“А можна до вас доторкнутися?, брали за руки, заглядали в очі, плакали, ставали на коліна, цілували. Ми російську армію бачили. Ми дали їм нормального прочухана. Вони зрозуміли, що це наша земля”, – поділився військовий.

До четвертого грудня Микита Борисов був у Херсоні. Він отримав поранення  на одному з островів серед Дніпра в Херсонській області. Наразі військовий після поранення, яке отримав на Херсонському напрямку, проходить реабілітацію в Одесі та мріє повернутися до війська, щоб закінчити війну. А потім повернеться до роботи й займатиметься політикою.

“Я сам з Луганщини, в 2014-му у віці 16 років мені довелося покинути рідну домівку. Мене переслідували за фото, біля харківського історичного музею з написом “Слава Україні!”. Через ці фото, я потрапив на підвал. Не хочу, щоб таке повторювалось. Хочу, щоб Україна була вільною. За це і воюю, а ще за свою сім’ю – дружину і брата. Це все, що в мене є. Брат також на війні, але в іншій бригаді”, – розповів Микита.