Військовий, батьки, якого родом з Росії, захищає Україну від росіян
“Скіф”- народився в Росії, в Магадані, батьки за національністю росіяни. Познайомилися в санаторії, в 80-х роках в Голій Пристані. А вже в 1992 році туди переїхали на постійне місце проживання. Про це пише Інформаційне видання Український Південь.
“Для мене війна розпочалася з повідомлення від родичів з Росії: не хвилюйтесь, півтори години, і ви в Росії. Таких новин ми точно не очікували, тому одноголосно, я, мати і брат, відправили їх всіх разом у відомому напрямку”, – згадує, той день “Скіф”.
Згодом вийшов на вулицю та почув гуркіт техніки на об’їздній дорозі. Стало цікаво, що відбувається. Миттю вибіг до дороги. Перед очима, одна за одною, проходили великі колони з важкою технікою.
“Не гаючи часу, зібравши хлопців, що вже брали участь в АТО/ООС, пішли записуватись до військкомату. Там сказали, щоб йшли додому, збирали речі, та чекали на дзвінок. Виходячи з військкомату, відчули гучні звуки з боку моря та сильний вибух, десь в Новозбурівці. Тим часом великі колони танків, БМП, “Тигрів”, Уралів з забезпеченням та бензовозами вже рухалися нашими дорогами. Дивитись спокійно на це було просто не можливо, тому брали каміння, бо нічого навкруги не було, та жбурляли в колони техніки, перекриваючи дорогу. Робили, все що могли. У відповідь отримували постріли, але не прицільні, біля ніг. Наступного дня, зателефонувавши до військкомату, дізналися, що він вже виїхав”, – розказує чоловік.
Рішенням, як діяти далі, було не зволікати.
“Інакше або ти, або тебе. Тому ми зливали топливо, розвантажували БК з ворожої покинутої техніки”, – згадує військовий.
Через декілька днів чоловіки були вже добре озброєнні.
“Ми мали гранати, гранатомети, автомати, та міни з міномету. Згодом, облаштувавши позицію на пагорбі, недалеко від траси, обстрілювали невеликі колони машин російських військ з забезпеченням, паливом та озброєнням. Попри все, продовжували допомагати населенню ліками, харчуванням. Паралельно проводили розвідувальні дії та передавали дані своїм людям. До кінця березня тим і займалися”, – розказує хлопець.
Одного разу, чоловіка попросили вивезти людей через Снігурівку.
“Посадивши всіх охочих в авто, попрямував за вказаним напрямком. Так вдалося вивезти людей у безпечне місце. Таких поїздок було ще багато”, говорить військовий.
Через деякий час він знайшов друзів у Миколаєві.
“Серед них були і військові, які запропонували співпрацювати з ними. За цей час проводив розвідку та передавав дані, завозив вибухові речовини для партизанів. А згодом, коли це стало можливим, одягнув однострій та прийшов до лав Збройних Сил України. З того часу стою на обороні півдня України”, – розповідає військовий.